Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові


БАЛЯДА ПРО КАКТУС “REGINA NOCTIS”

Місяць – кульбаба,
Іскри розсіяв.
Сіли на віти,
У глиб гортензій.
Щебет занурив
Вінець долини.
Стопа невзута
(Скоячина ніжка)
Вийшла на роси.
Місячне руно
Рине по тілу,
Темний янтар.
– “З уст твоїх вип’ю
Дикого меду,
Чашею долі,
Щастям наллєшся,
Стій, не пролинь!”
Місяць напився
Дикого меду
З чаші без дна.
Бродить, безумний,
Спертий на сосни,
Зигзагом по горах,
Котить розтратно
Жовті лявіни,
Точить сірчані
Лиця з калюжі,
Скапує воском
У ніч – материнку,
Що все повертає:

Місяць – кульбаба,
Іскри розсіяв:
Сіли на віти,
У глиб гортензій.
Щебет занурив
Вінець долини.
Місячне руно
Садом спливає:
Де ти? Прилинь!
– “Я не прилину;
В меду – полин.
І завтра всі ріки
Поплинуть назад.
Тільки раз
Розцвітає мій сад
Єдиний на вічні віки”.

БАЛЯДА ПРО КАКТУС “REGINA NOCTIS” - ВІРА ВОВК