ДЯКУЮЧИ ВЛАДІ

Related posts:

1. ТЕЛЕГРАМА Не спиться. У розбурханому мозку зійшлись у фокус і саднять всі прикрощі важкого дня. Не спиться. Хтось на вулиці зронив […]...
2. ВИХОВАТЕЛІ СВІДКІВ у підшкірці сплановано суд передсердя – тіла без сердець – ніша туги за серцем тобто свічка померла за світло викид […]...
3. “Листя акацій побите морозом…” Листя акацій побите морозом, Холодно голим скульптурам в осінньому парку, І тільки двоє на лаві у вітряній порожнечі Гріються в […]...
4. КАМ’ЯНИЙ ПАРК У ямах їх сердець – стоять камінні спогади, що згадують про них рядами епітафій. Живі ціле життя ідуть до них […]...
5. “Прокидаюся в Белграді…” Прокидаюся в Белграді… Перший погляд: все ті ж дахи… Незважаючи, хто при владі, Владарюють вони… – Хи-хи… Так хихоче Десанка. […]...
6. “О мерзенне поріддя степу…” Доларникам О мерзенне поріддя степу, Тьмяний виплоде схресних рас! Не здвигнув тебе дух Мазепи, Не окрилив тебе Тарас. Владі ламаного […]...
7. “Ми самотні в безмежних потоках облич…” Ми самотні в безмежних потоках облич, Ми самотні, як зорі, у розсипах тих безкінечних, В нас отой підсвідомий, отой невгамований […]...
8. “Зозуля кувала серед ночі…” Зозуля кувала серед ночі, вві сні здригнулась липа мовчазна. У чарах тиші голосом пророчим сполохано озвалася луна. Чого не спиться […]...
9. “Губи жіночі, ждучи поцілунку…” Губи жіночі, ждучи поцілунку, схожі на очеретяну суху сопілочку, що ось-ось забринить ув осінньому лузі, немов павутинка бабиного літо…...
10. ЯБЛУКА ЧАКЛУНКИ Наче яблука налиті, Ніжнозолоті – Вивільнені і відкриті Перса молоді, Що, немов для, поцілунку, Випнуті вперед… В твоє золото, чаклунко, […]...
11. “Понадувалось браття, як сичі…” Понадувалось браття, як сичі – Від слави чи від жиру розпирає?.. Я журавлем в осінньому ключі (І сивий, і сумний) […]...
12. НА ПЛАВУНІ У всякий час і всякій владі Він свій… Як кажуть, на коні – При статкові і при посаді, На непотопнім […]...
13. “Злягло та й спить…” Злягло та й спить… Хай спить, допоки спиться, І не будім, і не тривожмо сну, Тривожно й так, жорстким часто […]...
14. ЗОЛОТІ СТРУМКИ Золоті струмки розлилися. Червоного золота повні. Із ланів біжать, Із ярів гомонять, Із гір течуть, Аж до моря чуть… Течуть […]...
15. ЛИСТ ІВАНА У ВИЩІ КЛАНИ Взявсь Іван лита писати У найвищу мафію. – Хочу, – каже, – вам послати Власну біографію. Маю сім десятків років. […]...
16. ЕЛЕГІЯ ПЕРЕД НОВИМ РОКОМ У лісі мертвому ялинки ростуть собі на чорнім тлі, немов не треба їм ні сонця, ні соків теплої землі… І […]...
17. ПРО ПОЕТІВ – І НЕ ТІЛЬКИ Мінявся час, і ми мінялись, Засвідчив кожен власну суть. Одні за вигодою гнались, І чинній владі уклонялись, І трепетали, наче […]...
18. “В покорі просять покоління…” В покорі просять покоління: – Зійди до нас і освіти, Як зрозуміть Твої веління, Як покоряти їм світи? Повстань не […]...
19. МАЙЖЕ ЗА ГОГОЛІВСЬКИМ СЮЖЕТОМ Фото гарної жінки на обеліску за цвинтарною огрожею аж посвітлішало… Вперше після такої давньої кончини (проіржавіло металеве листя на огорожі) […]...
20. МІЙ ШЛЯХ На шлях я вийшла ранньою весною І тихий спів несмілий заспівала, А хто стрічався на шляху зо мною, Того я […]...
21. “Все накрили сніги, важкокрилі сніги…” Все накрили сніги, важкокрилі сніги, Що не видно нічого, нічого, Де ж оті береги, золоті береги, За якими дорога до […]...
22. ЛИСТ Забутий друг давно минулих літ Прислав листа, запрошує у гості. І враз війнуло зболено і гостро Солодким вітром проминулих літ. […]...
23. В казематі (“Мені однаково, чи буду…”) III Мені однаково, чи буду Я жить в Україні, чи ні. Чи хто згадає, чи забуде Мене в снігу на […]...
24. ОСТАННЄ ЯБЛУКО Останнє яблуко в осінньому саду Лишилося на щастя чи біду. Висить в гіллі як символ самоти, А ті, із ким […]...
25. ШЕХЕРЕЗАДА, ІІ Стогнала ніч. Вже гострі глиці Проколювали більма дня, І синьо-золоті грімниці Дражнили відгульня-коня. Розбурхалася хмар армада, А ти опалена в […]...
26. “У неділеньку у святую…” У неділеньку у святую У досвітнюю годину У славному-преславному Місті в Чигирині Задзвонили в усі дзвони, З гармати стріляли, Превелебную […]...
27. “В осінньому лісі пахне грибами…” В осінньому лісі пахне грибами, В думках парубочих – святими гріхами. Узяв би на руки, у хащі поніс, Та око […]...
28. ЧИ ХТО ЗМІРКУЄ? Чи хто зміркує, що є в світі зрада? Ніхто на світі ще не зміркував того. Казали старі, що то від […]...
29. “Я без любові нидію і гину…” Я без любові нидію і гину, Закинутий в холодну чужину, Мабуть, я в тому холоді й засну, Не відігрівши серця […]...
30. ПОЛОН Ловлю себе на думці: у селі копають у садах і хати білять, і в місті, де тепера я живу, трава […]...
31. “Чи то світ ошалів…” Чи то світ ошалів, – най би шлях його трафив, – Чи то люд перевівсь на овечий табун?! Бо колись […]...
32. “Дитинство? Казочка про білку” Дитинство? Казочка про білку. Дитинство? Хвої срібна гілка. Дитинство? Радощі – і тільки. Дитинство? Жалощів – ніскільки. Дитинство? Білка промайнула […]...
33. 3. КРАХ Як забуття заносить імена (Іще при нашій пам’яті зоріли)… То їх вина. Тут наша невина, Що раптом все отак перегоріло. […]...
34. “Не гріє сонце на чужині…” Не гріє сонце на чужині, А дома надто вже пекло. Мені невесело було Й на нашій славній Україні. Ніхто любив […]...
35. У СИНЮ ДАЛЬ У синю даль твій шлях біжить, І йдеш ти рад не рад, А за тобою плач летить, Оглянешся назад – […]...
36. ВІЧНЕ 1. Досі сниться метелиця маю, Завірюха херсонських вишень. Золоті Ті очі впивають Степовий необмежений день, Що зростає у небо, у […]...
37. “Вже в золоті лани, і вітер кличе зорі…” Вже в золоті лани, і вітре кличе зорі до себе в бур’яни пограти в “гулая”. Вже змолотили хліб, і холодно […]...
38. “Дорога в стежку перейшла…” Дорога в стежку перейшла І стала вже самим міжтрав’ям… І степ – немов суцільний шлях, Шумкий і зелен-кучерявий. І трави […]...
39. “Нам лосі перебігли шлях…” Нам лосі перебігли шлях (Лось, лосиха й лосеня). Водій Автобуса на хвильку припинив 1 нам усім сказав: “Дивіться!” Дивились, хто […]...
40. СТИХІЯ І В СЕЛІ Коли з ночі у серце повзе самота І чорніють, як хмари дерева похилі, І над всім налягає […]...