Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові

МАЙЖЕ ЗА ГОГОЛІВСЬКИМ СЮЖЕТОМ

Фото гарної жінки на обеліску
за цвинтарною огрожею
аж посвітлішало…
Вперше після такої давньої кончини
(проіржавіло металеве листя на огорожі)
серед притишених, буденних сіреньких розмов
по оцій стежині,
вона почула мову закоханих
просто біля огради, біля могили.
Ах, яка це була мова –
захотілося встати після вічного
безконечного мороку і самотності.
Ах, як вони говорили!
Очима закохано чи не роздягали одне одного,
А пестили як словами наслухаючі душі.
Скільки поезії тут розливалося
від захоплення непідробного…
Захотілося жінці звестися і встати,
бо дух безсмертний вперше тронувся
захололих мощей.
Від того довгого стояння, закоханої розмови
незабаром за оградою, просто з могили
пробилася і зацвіла, як зоря,
квітка дивної свіжості і краси.

14.08.02


МАЙЖЕ ЗА ГОГОЛІВСЬКИМ СЮЖЕТОМ - БАБІЙ СТЕПАН