Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



“Ми самотні в безмежних потоках облич…”

Ми самотні в безмежних потоках облич,
Ми самотні, як зорі, у розсипах тих безкінечних,
В нас отой підсвідомий, отой невгамований клич –
Те бажання взаємності, дотику душ в холоднечі.

І в родинному колі, чи в колі веселих розваг
Ця сумна, ця самотня орбіта прокреслена світом.
В кришталевому холоді безлічі сяючих ваз
Ми шукаєм тепла – ту спорідненість, душі зігріти.


“Ми самотні в безмежних потоках облич…” - БАБІЙ СТЕПАН