“Чуєте, ви, міщани…”
Чуєте, ви, міщани,
З рідненькою кавою віршів,
Чи знаєте ви, що рани
Від слова найболючіші?..
Чуєте, обивателі,
Галасливі, нікчемні судді,
Поет, це між іншим, дятел,
Не мріючий про погруддя.
Поки ви десь без упину
Пусті побрехеньки точите,
Він, як сосну, людину
Від зла захистити хоче.
Бо хист його – не забава
І не заримований бренькіт –
Набої для бою… Хіба вам
Це кволим збагнути серденьком.
(В 1962 році вірш висилався у “Літ. Україну”. Прийшла відповідь М. Сингаївського: Вчіться теорії віршування.”)
(3 votes, average: 4,33 out of 5)Related posts:
- “…Ви чуєте? Ви чуєте – він спить…” …Ви чуєте? Ви чуєте – він спить! Я жду вас, товариство, як епоху! Не дай вам Бог його в мені […]...
- “Ви чуєте, на вулиці – весна…” Ви чуєте, на вулиці – весна! Ранкові сурми звуть у високості І млостю переповнені у снах Старих дерев корякуваті кості. […]...
- “Хіба не бачите, що небо голубіє..” Хіба не бачите, що небо голубіє, Що сонце ранками всміхається ніжніш, Що вся земля в якімсь чеканні дивнім мліє, І […]...
- ПРИКАЗКИ. “ВАРЕНИКИ-ВАРЕНИКИ!” Сидить москаль на прилавку, Прищурює очі… Так і знати: москалина Вареників хоче. Хоче бідний вареників, То й ніщо питати! Та […]...
- ГАРАЛЬДІВ ПЛАЧ О горе! Ставна і рослава, З обличчям, як сонце ясне, Киянка, дочка Ярослава, Не хоче за мужа мене. Я з […]...
- ГУЦУЛКА Ой на снігу, на морозі бриндушечка сина, – Отак і я, люде добрі, собі сиротина. Та коби ж то сиротина […]...
- “Коли б я мав хист маляра…” В. Симоненкові Коли б я мав хист маляра, Я змалював би молодого дуба, Міцного дуба на широкім полі – Серед […]...
- СТАРІСТЬ Сидить у кріслі старий чоловік, а його шкіра, як соняшник, слідує за сонцем, що постійно втікає, як кіт, який не […]...
- МИ Чую кроки. Важкі чую кроки. Тяжкі чую стони. Он там чую стони. Не нам ці зітхання. Любіть своє, ви його […]...
- ПОТІК Чуєте, як реве потік? Сивогриво рветься з гір І вічно живе у горах. За віки він уже натік Ціле море, […]...
- КОМСОМОЛЬСКИЙ КВИТОК Комсомольський квиток мій лежить на столі Андрій Малишко І Комсомольский квиток мій лежить на столі. Як на гроші лічить – […]...
- ТОЙ САМИЙ Жив чоловік на цих зелених горах, На звозах кращого із давніх міст, Писав і мислив, мав химерний хист Його столітній […]...
- РЕВОЛЮЦІЯ Сховалось равликом місто. Січе його дощ, січе. В під’їздах будов – тісно. Набої через плече. Забиті. Числить? Ледве. З-під мурів […]...
- “У тліючих вогнищах рвуться каштани…” У тліючих вогнищах рвуться каштани, Осінньої ночі стріляє вогонь, – Вистрілює осінь набої останні, І вітер сліди заміта удогонь. У […]...
- ВЕСЕЛА НАША ВУЛИЦЯ Під тином-огорожею Зима од ляку щулиться, Бо піснею хорошою Озвалась наша вулиця. Весняною погодою Та джерелом-музикою, Та древньою підводою, Що […]...
- “Вались, дробись, імперіє злочинців…” Олесеві Жолдакові Вались, дробись, імперіє злочинців, Країно, крови литої щодня! Катинь, і Винниця, і Биківня – Бутні звитяги муромських ординців. […]...
- КУРСЬКОМУ БРАТОВІ Борітеся – поборете! Т. Шевченко Волають гори, кровію политі, Підбиті зорі падають униз, В пахкі долини, зранені і зриті, Вдирається […]...
- ВІЛЬШАНИЙ ЦАР Хто їде під вітер нічною добою? Синка на сідельці везе під полою, Коня острогами раз по раз торкає, Дитину до […]...
- “Шукає вад у молодості старість…” Шукає вад у молодості старість… А що це? Чи стривоженість, чи заздрість До тих, кому передає у віно Вона своє […]...
- “Тихо гойдаються в синьому морі…” Тихо гойдаються в синьому морі Іскоркі-зорі, Ніби купаються в хвилі блискучій Рій їх летючий. Скелі здіймаються, ще неостилі, Темні, похилі. […]...
- “Хтось грає за лісом на скрипці…” Іванові Остафійчуку Хтось грає за лісом на скрипці. Спасіте його. Чи скрипку з-за шраліса чути? Та швидше з могили. То […]...
- ЕЛЕГІЯ ПРО МИНУЩЕ Хіба скажу про те, як ночі у червні повагом повзуть, не менші дні мені пророчать і передсвітків каламуть… Хіба скажу […]...
- ГОЛОВА І ШИЯ Чоловік говорить жінці: – Пам’ятай мої слова, Що в розумному сімействі чоловік – то голова. – Ну, а я, виходить, […]...
- ПІД КРУТАМИ Ще до хутора далеко… Натомився… шкода ніг… Сніп під голову поклав я І у чистім полі ліг. Срібним лебедем у […]...
- ПОЛІТ ІКАРА Хіба не чули ви відлуння і не помітили, як прокотилася вогниста куля, і враз дерева зацвіли і освітили надвечір’я, щоб […]...
- РІЗДВО ДЛЯ ХЛОПЦЯ З МЕЧЕМ Цей день розпалить Соняшник радости. Сяєво лусне в шибі, Дзвони наповнять душу Оксамитами тиші, Оживуть лагідні звірі В калейдоскопі зіниць, […]...
- “Берізка похилилась до дуба…” Берізка похилилась до дуба, А дуб її не хоче помічати. До сосни тягне богатирські шати І шепче ніжно і жагуче: […]...
- КОВАЛЬ Коли докоряють, навіщо коваль виковує аж до світанку велетенські підкови, то їм у відповідь молот відкрешує іскрами люті зорі....
- ПЛАЧ ЯРОСЛАВНИ Мури якісь, хтось ридає на мурах, А перед мурами степ… Де б це, скажи мені, вірний мій джуро, Ми опинилися, […]...
- ВОГНЕННИЙ КУЩ Вогненний кущ горів не тільки на Хориві, Із кожного куща лине Господня мова, Якщо людина в найсвятішому пориві її послухати […]...
- “Він і нині скрипаль…” Він і нині скрипаль, хоч висихає мозок у кістках, коли стрічає писану, пожеристу, особливо барванину, яка жалить кожного, бо найперша […]...
- БАТЬКІВЩИНА Щастя п’яне, що маємо часом – це мить, не більше… Є до крові святе, що проносим щомиті у собі; І […]...
- ПІСНЯ ЖІНКИ ПІД МІСЯЦЕМ Місяць кохати хоче, він пісню кличе щоночі, та заворожене ніччю в камінь його обличчя. Збуджений юнак снами, в злобі закляклій […]...
- “Не хоче друкуватися поет…” Не хоче друкуватися поет, Щоб дріжджами для когось не ставали Рядки, що тихі ночі наспівали… Що – як (Малюнкові) стило […]...
- Закон iснує, мабуть, недарма Закон iснує, мабуть, недарма, За ним усiм одмiряно по мiрi I свят, i горя. Виняткiв нема. То байдуже – ти […]...
- ЗАГАДКА З РОЗГАДКОЮ Акростих Розтина блакить, гостроголова, Аж до зір готова досягти; Космонавтики вона основа, Екіпаж споряджено – лети!.. Тут, у вірші, й […]...
- МОНОЛОГ З ПСЯЧОГО ПРИВОДУ Тіло покійного знайшли у рові посеред подвір’я, завішаним на ланцюгу, і закопали за городом Джульбарс повісився – самовбивця-пес. Душу Джульбарса […]...
- ЦИКЛІЧНІСТЬ ЖИТТЯ Циклічність життя, Народжень і смерти, Спочинку й пробуджень, Буянь, розгалужень, Зуміла затерти Різниці земного буття. Одна лиш людина За гріх […]...
- ЕСКУЛАП Жив великий ескулап у маленькім місті. Був тямущий він, але руки мав нечисті. Перекиньтесь перед ним, можете вмирати, Навіть вусом […]...
- КУЛІШ Давно в труні Тарас і Костомара, Грабовський чемний, лагідний Плетньов… Сивіє розум і холоне кров; Літа минулі – мов бліда […]...