Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові

ВІЛЬШАНИЙ ЦАР

Хто їде під вітер нічною добою?
Синка на сідельці везе під полою,
Коня острогами раз по раз торкає,
Дитину до себе в тепло пригортає.

“Чого се ти, синку, очиці ховаєш?” –
“Вільшаний цар, тату, хіба не вбачаєш?
В короні вітластій, кудлатий, патлатий,
Сягає рукою, мов хоче піймати”.

“Коханий мій хлоню, ходімо зо мно,
Гулятимем гарно-прегарно з тобою,
Квітками в нас пишно лука процвітає,
Парчею матуся мене зодягає”.

“Хіба твоє вухо, татуню не чує,
Що цар той вільшаний зо мною жартує?” –
“Спокойся, дитино; нічого немає,
Се вітер у листі сухім завиває!”

“Вродливий мій хлоню! Ходімо зо мною,
Царівни гуляти там будуть з тобою, –
З тобою гуляти, вночі танцювати,
На вітті гойдати, коточка співати”.

“Хіба ти не бачив, татуню, вільхівен,
Танців і гойдання маленьких царівен?” –
“Я бачу, мій синку, в гаю на майдані
Колишуться вільхи в густому тумані”.

“Люблю тебе, хлоню, за личко принадне,
Не хочеш по волі, – неволя притягне!” –
“Татуню, татуню! Мене він хапає!
Вільшаний цар душу мою пориває!..”

Щомога став батько коня з ляку гнати,
Маленька дитина – стогнати-конати,
В домівці не радість його зустрічала,
Дитина мовчала, дитина сконала.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

ВІЛЬШАНИЙ ЦАР - КУЛІШ ПАНТЕЛЕЙМОН