ВЕСНА (“В загравах лун виходять ранки з нетрів ночі…”)

Related posts:

1. “Коли з ночі у серце повзе самота…” Коли з ночі у серце повзе самота І чорніють, як хмари, дерева похилі, І над всім налягає безмежна сльота – […]...
2. ВЕСНА (“Тече весна, й бадьорі сажотруси…”) Тече весна, й бадьорі сажотруси, мов щиглі, на дахах, і мла зелена. Дівчина, що кохає полісмена, співа на площі, де […]...
3. НОЧІ Проносиш ти осінніми ночами очей своїх непереможну сталь повз кольори незнаної печалі, повз розум, серце і мої вуста. І я […]...
4. “Вирвалася з ночі коляда!..” Вирвалася з ночі коляда! Вилетіла з лісу мовчазного! Сніг летить, на голови сіда, неузримі, бо ніде нікого. Скрізь ніде нікого. […]...
5. ПОЕТОВА ВЕСНА Ну що ж, поете безіменних мрій? В твоїй чернетці пишних віршів рій дзвінкими римами впиває, як вино. Ти крізь вікно […]...
6. “Я чую у ночі осінні…” Я чую у ночі осінні, Я марю крізь синій сніг: Вростає туге коріння У землю глевку із ніг. Стають мої […]...
7. КОЛИМСЬКА ВЕСНА Посвітлішали хмари, зігріті весною, І над горами гливий туман посвітлів,- Вже й колимська зима не здається страшною, Зм’якла сила її […]...
8. 10. СОБАКА Й МІСЯЦЬ Втомлений лоб покладеш на пахучому сіні. Досить вже, досить на долю собачу ти вив. Чорна обкутає ніч соломою тіней, тихо […]...
9. ВЕСІЛЬНА Для Олечки Послухай: б’є весільний бубон і клени клоняться, мов пави. В твоє волосся, моя люба, заплівся місяць кучерявий. Чому […]...
10. СИМФОНІЯ НОЧІ І Я притаївсь… я пітьму не збуджу Необережним рухом… Бентежних дум намистечко нижу І в царстві сну Мовчання таїну Ловлю […]...
11. ЗЛАТА УЛІЧКА* Камінь розігрітий аж пашить. Втомлений, замислений іду. Повнить сонце Улічку Злату, Сонцю тут подобається жить. Втомлений, замислений іду. Прага, Праго, […]...
12. Співає весна Й. Н.-В. співає весна в парчі оксамиті та шовку предвічне сонце розкидає шматки барвистого світла ірже білий кінь сад буяє […]...
13. УСІМ ВЕСНА БУВА КРАСНА Доки дощами весна землю змиє, Вітром тужавим обличчя обвіє. З теплих пташата країв прилітають, Співанки світу веселі співають. Жайворон крильми […]...
14. “Сизі ранки поснулі…” Сизі ранки поснулі, зозулі під росами сплять, зелені стебла цибулі з низеньких туманів стримлять. Грузне в туман драбина, прихилена до […]...
15. “Ах, ці літні, ці червоні вишеградські ранки…” Ах, ці літні, ці червоні вишеградські ранки, Коли раз у раз на сходах б’ють дверима, А знадвору чуть блаженний крик […]...
16. ВЕСНА (І) старі баби хрестяться на веселку так дивно наближаючи пучки до тіла ніби садять у землю квіти 1979...
17. ВЕСНА Земля витягає тепло з сонця, як птах хробака з землі, грунт белькоче тихенько, п’ючи вчорашній дощ, мов немовля, щасливе в […]...
18. ПІВОНІЇ Червона молодість півоній. Яка краса! Яке п’яніння! Візьми моє чоло в долоні й оборони, моя весіння! Бо переслідує крізь морок, […]...
19. ПОСЛИ НОЧІ Причалив човен сонця в пристань – у вікно на дубі і кинув на прощання сім червоних весел. Стовпи струнких тополь […]...
20. СОЛОМИНКА Якийсь вітер низький жене стебла соломи понад глибокі стежки, повні утоми. Повз ріку з кучерявим склом, повз човенці червоні, де […]...
21. Нічні думи. “Ночі безмірнії, ночі безсоннії…” Ночі безмірнії, ночі безсоннії, Горе моє! Мозок наляжуть думки невгамовнії, В серці грижа, мов павук той, полоннії Сіті снує. Виром […]...
22. “Весна. Квітують вишні у саду…” Весна. Квітують вишні у саду. Прийшла пора свята, благословенна. Люблю тебе, красиву, молоду. Кохана, Наречена. Спливли вінки Купала по річках, […]...
23. ПЕТЕФІ БІЛЯ МУКАЧВСЬКОГО ЗАМКУ-В’ЯЗНИЦІ Він схиливсь у низькім поклоні, кам’яніючи тої ж миті: схили – зненавистю перемиті, грона – кров’ю синьо-червоні… Як флотилії, на […]...
24. ДИПТИХ ГОРОБИНОЇ НОЧІ 1 Гуркотіло Чумацьким Шляхом, пересміювалось блискавицями – заніміла земля від жаху, поховалися хорі й ниці. Танцювали громи, як прадіди, повертаючись […]...
25. КАМО Іду, і клонюся доземно, І вірю. За мною, передо мною темно В безмір’ю. За мною, передо мною чорне, Безкрає, А […]...
26. ВЕСНА З-за теплого моря Вернулась весна, І сталася з гаєм Така дивина: Шпаки і зозулі, Чижі й солов’ї Шукають загублених Друзів […]...
27. “Чудовні очі весняної ночі…” Чудові очі весняної ночі Так любо з неба землю озирають: Тебе зробили любощі мізерним, Вони ж тебе й угору підіймають. […]...
28. ІДОЛЬСЬКІ НОЧІ На хмарах відблиск місяця повторений, мов пісня, на хмарі хмара – срібний мур, під муром виють лиси. Від зір, мов […]...
29. “Як тільки наповниться серце журбою…” Як тільки наповниться серце журбою І ляжуть на душу погрозливі тіні – Я знов уявлю, що стою під вербою В […]...
30. “Ночі туманні, ночі осінні…” Пам’яті Івана Григурка Ночі туманні, ночі осінні, Місяць та степ за селом. Хто там пройшов по далекій стежині, Білим махнув […]...
31. ПІЗНЯ ВЕСНА у вісімдесятім році весна пізнилася у Джорджії, не могла зазеленити краєвиди, ні вразити неспокоєм душу. Лише на голім дереві, яке […]...
32. СУТІНЬ Долоні сну в весінніх сінях лягли на струн прощальнім шумі. В твоїх очах блакитна сутінь. Не дно кларнета – дно […]...
33. “Люди – прекрасні…” Люди – прекрасні. Земля – мов казка. Кращого сонця ніде нема. Загруз я по серце У землю в’язко. Вона мене […]...
34. ФОТО З СИНАМИ Стою у невиразній позі між двома високими синами, наче втиснений у землю, мов відсунений на крок в минуле. Безліч літ, […]...
35. “Весна зіткала вчора гобелен…” Весна зіткала вчора гобелен у лузі – з трав, із квітів, з верболозів. Зіткала вітер і зіткала клен, грози зіткала […]...
36. “Матері не вмирають…” Матері не вмирають. Матері не сплять. День і ніч матері в узголів’ях стоять Над нашим сумлінням, Над мислями й долями, […]...
37. ТРАВНЕВІ НОЧІ Я люблю в травневі ночі У своєму селищі Слухають співанки дівочі, Молоді веселощі. Від весни та від любові Ходять хлопці […]...
38. ВЕСНА Взала мене доля на кпини, і я занімів, наче сум. Здавалося, доброї днини й журавлики не принесуть. Здавалося, трепетний живчик […]...
39. НАД МОРЕМ Гойднеться день і за гаями згине, Насуне морок з-над морських низин, Позеленіє неба плесо синє Й вечірніх тіней потемніє синь. […]...
40. “У полоні ночі падали ранети…” У полоні ночі падали ранети, бродив довкіль густий, як мед, нектар. Я слухав тишу, що знялась до хмар, а Божий […]...