6. ЗМАГАННЯ АТЛЕТІВ
Пухке лице судді, неначе в бонза,
та свиставки пронизливий сигнал,
захоплення в очах довкола пал.
і плескіт рук, і мого тіла бронза.
Дають побіди келих у долоні,
беру його в мовчанці сам німий,
а на землі лежить противник мій,
повалений в подвійному нельзоні.
Я – грецький бог з античної статуї –
виходжу з жестом гордої поваги,
дарма, що оплесків гудуть ще струї.
Несу здобуту чарку в свій притин,
я хочу пити, я горю від спраги,
до уст бокал підношу – в нім полин.
***
(2 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- 2. БІГ НА 1000 МЕТРІВ Віддих свище в легенів брилах, наче буревій. Пливу легенько на ніг крилах в синій обрій мрій. Я не вихаю руками, […]...
- НІЧ Я радо несу під білим крилом Свої скарби таємні: Камінні квіти невилитих сліз. (Як прибій регочеться в грудях). Розцвітає сузір’я. […]...
- ВІДПОВІДЬ – Дарма твій гнів, дарма твої докори, Пуста твоя убога pruderie, Бо бачу світло тої я зорі, Що кажеш ти, […]...
- ДОНЕЦЬКИЙ ВІРШ Л. Талалаєві В гранітний берег хвилі б’є Міус, гудуть, гудуть невтомні естакади, глибинно й дужо дихає Донбас, цвітуть в Донецьку […]...
- ЕЛЕГІЯ ПРО ПЕРСТЕНЬ ПІСНІ Я маю дім, при домі сад, ліричні яблуні у ньому. Мов свіже молоко – роса, розваги мед мені палкому. Мов […]...
- ДРУЗЯМ-РОВЕСНИКАМ Як стихла війна, молодого солдата Звільнять не спішили в запас, І подруги наші, найкращі дівчата, Ще довго чекали на нас. […]...
- СУВОРИЙ ВІРШ Не втекти вже, дарма, від жорстоких цих днів, не втекти вже ні в мрію, ні в пісню. Мов фальшива струна, […]...
- СЛЬОТА Ситом сіє сиві струї Хтось химерний. Хмар хитон Розпростер на небі вітер. Слизько. Слізно. Сумно. Сон. Вимок ворон на воротях. […]...
- ПРО СТРОФУ Чотири різнобіжники на мапі серця, чотирикутник радості та болю, чотири припрямки до боку, що не зветься, що входить клином – […]...
- 6. Він видвигнув мене Він видвигнув мене з ядра землі могутнім жестом, обтрусив з пороху райського дерева і поставив мене, де ніколи не ступала […]...
- ДИВОВИЖА Про світ увесь казати не берусь, а все ж траплялась і мені нагода у світі многоликім побувати, що гув, як […]...
- LIBER PEREGRINORUM 3 Книга прочан 3 (Єрусалим) Дорога жовта під ногами, блакитне небо понад нами. Іду незнаними шляхами. Людина – вічний пілігрим. Тужу […]...
- Дон Кіхот Дарма, дарма, що злинули віки, що на кольчузі потьмяніли діаманти – та знов тебе несе на вітряки бажання слави, зване […]...
- ПРОМОВКА ПРО ВОВКА (З циклу “Вертепчик”) Люди: Горіхові свої мовчазні двори обгородили ми білим залізом, бо вже наш Іван їде з гордої війни – в листочок […]...
- У БУДИНКУ ПЕРЕСТАРКІВ Дмитру Онковичу У будинку перестарків – благодать, Про життя не треба думать і гадать, Тут живи хоч років триста – […]...
- “Свобода й правда – горді дві колони…” Свобода й правда – горді дві колони, Що йдуть у наступ – війська на чолі! Така потуга, знявшись від землі, […]...
- КНЯЗЬ ІГОР Дріма Донець в легкім тумані, А я блукав над ним вночі В недовідомому жаданні, Немов чудес яких ждучи. І бачу […]...
- “Як світле сниво, як плавба…” Як світле сниво, як плавба Легкої хмари, як левкої Вночі під хатою в спокої Мені ти є, моя журба. Ні, […]...
- “Чорним оком дивиться печера…” Чорним оком дивиться печера В лісову ліянову межу. Я – струнка, вигиниста пантера Свій барліг невсипно стереже. Виходжу зарошаним камінням, […]...
- “І вигрівалися тіла богів…” І вигрівалися тіла богів віками під гарячою золою, аж пухнути почав граніт, бубнявіти з глинкавою землею в обвислі статуї міцних […]...
- ВЕЛИКА ПОДОРОЖ Вибираюся в далеку подорож, і рож не дасть мені ніхто, й не бажаю ні від кого я нічого, й вже […]...
- ВАСИЛЬ СТЕФАНИК. 1933 сказав би кому свою правду – на вітер чи так. вона непомітна, їй майже не вкриєш очима. солоні, як небо, […]...
- “Бачила нині друзів…” Бачила нині друзів: Собаку й хлопчика коло церкви, Прикритих одним плащем. Ви розумієте, Друже: Тому виходжу в місто З кишенями, […]...
- День молочно-сизый расцвел и замер День молочно-сизый расцвел и замер; Побелело море, целуя отмель. Всхлипывают волны; роняют брызги Крылья тумана. Обнимает сердце покорность. Тихо… Мысли […]...
- “Так мені, бува, не вистачає…” Так мені, бува, не вистачає гордої тієї прямоти, що стрясає скелі глухоти і гримить у безвісті мовчання. Падають на мене […]...
- “Жабиний хор не дасть собі спокою…” Жабиний хор не дасть собі спокою, Стави дзвенять, стави дзвенять – гудуть: Не комишем вони, не осокою, – Позаростали струнами, […]...
- У БЕРЕЗІ ЛЕТИ Чи сон, чи дія на астральнім плані – Реальність потойбічного життя: Правую човника в густім тумані. Вирує Лета – Річка […]...
- “Заморожені хвилі болю…” Заморожені хвилі болю На посвятник тобі несу. Я єдниній тобі дозволю Дознавати страждань красу. Це мої потаємні думи З перехрестя […]...
- ЧЕРВОНИЙ МІСЯЦЬ Тут ходить місяць догори рогами, Як у моїм найкращім сні: Червоний місяць Гварані, Сторожить спокій кольорові брами Монастиря. Чернить статуї […]...
- “Мені завжди здавалося, що у Греції…” Мені завжди здавалося, що у Греції навіть статуї теплі. А сьогодні передавали, що у Греції випав сніг. Муза історії Кліо, […]...
- “Гей, пристроїв я образ твій в гірлянди…” Гей, пристроїв я образ твій в гірлянди Блідих конвалій, ірисів і рожі, І враз з тоскою влив я в черти […]...
- FINALE Шість літ щодня надіятись і ждати, Шість літ в огні горіть і не згорать, Удари стріл з руки коханої приймати […]...
- ДНО ТИШІ Сліпуче чорний вугіль ночі, глиб і серця шахта, природи дно – дно таємниці й неба синє лоно; лящить у вухах […]...
- ШОТЛАНДІЯ Біле каміння серед рожевого вересу – чорноголові вівці й барани вросли чорними ногами в дике узбіччя. Пасторальна симфонія: тиша, безлюддя. […]...
- Українці в Росії живуть Українці в Росії живуть, Знають мову російську, як рідну, Служать словом і працею гідно, Путь Росії – то їх власна […]...
- “На кладовище вже мене несуть…” На кладовище вже мене несуть. І я не плачу. Плаче моя суть. Бо в цім житті мене ще було треба […]...
- НЕПЕВНІСТЬ Якби знати, що треба жить, І сподіватись, і бажати, То жив би так, щоб кожну мить Для цілі одної віддати, […]...
- Володимирко Володар умер і сина Володимирка лишив. Був це князь твердий, рішучий, Серце з кременю носив. Перед ним мета єдина: Сила, […]...
- “Синок мій стомився, бо він – маля…” Синок мій стомився, бо він – маля. Прохає: “Візьми на руки!..” А навкруги велика земля Народжує день стозвукий: Стобарвно цвіте, […]...
- МОЛОДИЙ ПОЕТ Над лугом буря свище, наче пуга, І вітряна кряжами кряче пря, мов не ліси хвилюють, а моря, та в серце […]...