Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові





КАЗКАР

Я міг би гнати тепле стадо –
мене б життя кудись несло,
або пізнав би легко й радо
просте корисне ремесло.
І так лічив би добрі днини,
а дзигарі з високих веж
мене хвалили 6 щогодини:
“Ти мудро й праведно живеш,
якщо живеш, якщо живеш!”
А я – не той, бо родом з райдуг
і я махнув на похвали –
мене ви знаєте як зайду,
а все ж зовете за столи!
Адже в мені бринить як свято
земних історій вічний рух:
про серце, вірне і завзяте,
про творче диво теплих рук,
про незугарне і прегарне,
про сонний сад і жах темниць,
про дівчину з очима сарни,
що виросла в краю суниць,
про двоголосся неба й хліба,
коли у небі віщий птах,
коли духмяна груша липня
в листках повисне і в літах,
а я повім коханій так:
ти – достеменна як сльоза
найтонша лагідна лоза
ти – океан для корабля
розкішна маревна земля
ти – і колиска і труна
найчарівливіша струна

в тобі живе моя луна
моя небесна борозна
я – просто пісенька твоя
моє світило золоте
холодний і бездарний я
коли без тебе все не те
і світ як плід у нас надвоє
аж ми ласуємо обоє

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

КАЗКАР - АНДРУХОВИЧ ЮРІЙ