Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






Франческо Петрарка (1304-1374). На смерть Лаури ССLXXIX

Чи скиглення в гаях зачується пташине,
Чи в літнім вітерці зашепчуть дерева,
Чи лепетливих вод гармонія жива
Сюди до берега зеленого долине,

Де я сиджу й пишу погожої години, –
Про неї, дар небес, що нині укрива
Глибінь землі, я сню і мислю, і слова,
Здається, з уст живих спадають у долини.

“Для чого завчасу марнуєш ти свій вік? –
Вчувається мені. – Для чого з-під повік
Струмиш потоки сліз розпучливо, безсило?

Я вмерла, щоб ланцюг скороминущих літ
Зімкнути з вічністю; зіниці я склепила,
Щоб їх розкрити там, у непомеркний світ”.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,50 out of 5)

Франческо Петрарка (1304-1374). На смерть Лаури ССLXXIX - ЗЕРОВ МИКОЛА