Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






КАРАМБОЛЬ

Щось багато балакаю я.
Ну, кінчаю. Ти чуєш? Кінчаю.
І на тебе в кущі солов’я
доручаю.
Бив по кулях більярдних без промаху я,
по дірках у куточках скучаю.
Покажу тобі, мила, кия –
і кінчаю, кінчаю, кінчаю.
Скільки в космосі Сонць і Земель –
поступово цікавість втрачаю.
Посмокчи, посмокчи карамель,
я кінчаю.
У затоці мій човен, але ж
глибину в ній раз-по-раз вивчаю.
Ще секунду на гумі полеж –
і, Їй-Богу, кінчаю.
КПУ, КПК, КПЧ,
ревматизм і листок молочаю.
Та не там мене зовсім пече.
Я нарешті кінчаю.
Не дави, це тобі не мопед.
Не кривися, що руку вмочаю,
наче лапу ведмежу, у мед.
Вже кінчаю.
Не бере мене кава, ні чай,
твої перса солодші від чаю.
Оросив тебе? Ох, вибачай.
Це вже, мабуть, кінчаю.

8. 7. 93.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 4,00 out of 5)

КАРАМБОЛЬ - ХОЛОДНИЙ МИКОЛА