Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






БРУНЬКИ

Щілина – то звук.
Двері розчиняються, і відразу той звук,
і тоді ти виходиш.
Як це багато: однісінька щілина,
щоб відчути себе вільним
і зрештою – людиною.

Бути – це значить падати,
ми – це причини обріїв
кожного разу, як час нових зерен надходить…

Стеблина вітру
тремтить, нахиляюши світ.
І в тиші проступа стерня
усіх вітрів.

Спорожніли
кришталеві хатини квітів.
Залишилися зерна,
мов спогади
про заглиблення лету
від сонця до сонця
серед білих пісків життя.

1990

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2,50 out of 5)

БРУНЬКИ - ВОРОБЙОВ МИКОЛА