МАК І КІТ

Related posts:

1. “Горить собі червоний глід в ярах…” Горить собі червоний глід в ярах, По вибалках, по балках в павутинні. І сірим стовпчиком посвистує ховрах Попід сорочі гнізда […]...
2. “У маленьких очах відбивається світ…” У маленьких очах відбивається світ, – Гамірливий, гучний і великий – Буйна радість зелених віт, Білі хмари і срібні ріки. […]...
3. “Останній сніг приречено білів…” Останній сніг приречено білів, Струмочок перший жебонів у тиші, І урочистий клекіт журавлів Стояв до ранку в зорянім узвишші. А […]...
4. ВУСАНЬ – Ти чого це, – каже Клим вусаню Єгору, – То опустиш вуса вниз, то закрутиш вгору? – Вуса в […]...
5. НА БОЛОТІ Хто розцвів, хто розцвів – запитало. Я розцвів, я розцвів – відказало. Хто помер, хто помер – запитало. Я помер, […]...
6. МАТЕРІ I Прив’ялий кущ бузка і грудку глини. Більш нічого. За все: за передертий крик на ложі родження і смерти, за […]...
7. ВЕСНА Весна, весна, година мила, Як гарно ти, як пишно ти Долини, гори звеселила, Скрізь-скрізь розкинула квіти: Усе кругом зазеленіло! Чого […]...
8. 22 Два чорні лебеді календарного білого моря випливають із ночі і знову кудись у ніч лебедин і лебідка лебедин і лебідка […]...
9. “Осінній теплий дощ. В такий ростуть гриби…” Осінній теплий дощ. В такий ростуть гриби. Та листопад… Стоять дерева голі, Лиснять – як (чорні) мармуром гроби. І сум, […]...
10. “Стоїть. Як віск. І скорбно плаче…” Стоїть. Як віск. І скорбно плаче: – Один між трупами піду. Вгорі Червоний Ворон кряче На кров. На бурю. На […]...
11. “У лісі, лісі темному…” У лісі, лісі темному, Де ходить хитрий лис, Росла собі ялиночка І зайчик з нею ріс. Ой, снігу, снігу білого […]...
12. МАТИ І На чолі вінчик паперовий і хрест вощаний у руках Не усміхнуться чорні брови, хоч квітне усміх на устах. В […]...
13. ВОЗОВИЦЯ Що ж, запрягай корівок, Трохиме, пора вирушати! Хмар порідшало, тільки на грецькому темно ще. Як же Всім дощі ці увірились! […]...
14. МОГИЛИ обвалюються на століття сплощують роки в тонкі дошки поплямлені молитвами й надіями вкриті воском закидані вінками болю могили чорні рани […]...
15. “Змалку вдихнув…” Змалку вдихнув те, що вдихнув, решту – із книжки, Пишуть, що ми – люди із тьми, браття-опришки. Пишуть: не знав. […]...
16. ЕТЮД З ВОРОНАМИ На цьому світі стільки ірреального шукаємо тверду земну основу грудневе пиво біля кафедрального і сірий день мугиче боса-нову відлига як […]...
17. ДО ШКОЛИ Ну, прокидайтеся, діти: Ранок – до книжки пора! Сонечко вспіло залити Все посереду двора! Швидше вдягайтесь до школи! Кращі прогаєте […]...
18. УЛИЦЯ – Світи, зоре, ізвечора, а місяць з півночі; Вийди, милий, чорнобривий, потіш мої очі! – Дівка хлопця визиває, На ігрище […]...
19. “Білого гриба запах сниться – тулиш до листя…” Білого гриба запах сниться – тулиш до листя губи припухлі свої – націловані… Прокидайся! Небо, всмоктане стромом взору, стискає птицю. […]...
20. Тонкого сну знакоме відображення тонкого сну знакоме відображення на дні ріки – чи доживеш до дна немов провини порскають ображено ламкі комахи з білого […]...
21. “Чоловік невезучий змалечку…” Чоловік невезучий змалечку. Ніби ж врода, і розум, і сила є… Як підріс, полюбив Наталочку, А побрався таки з Людмилою. […]...
22. ЗОЗЕНДРОПІЯ (Уривок) Червоні чвари! Час червоний! Чурило черево чи чоло, чи чо, чи чох, чи чор зна що? Чи очі плачуть, чи […]...
23. БАЛАДА ПРО ЖУРАВЛІВ Ні встати, ні звестись – такий був мій огонь… Лежали ми, гвитнівки стисши між долонь. Отак лежали ми… Вгорі, у […]...
24. Сестрі Минаючи убогі села Понаддніпрянські невеселі, Я думав: “Де ж я прихилюсь? І де подінуся на світі?” І сниться сон мені: […]...
25. БУДЯК Поралися люди в полі – Хліб святий збирали І діток своїх маленьких Всіх позабирали. Інші колоски збирали, К матеркам носили. […]...
26. “Як дружно й рясно сад розцвів…” Як дружно й рясно сад розцвів, Як весело буяє! А скільки визріє плодів, Про це ніхто не знає. Немало цвіту […]...
27. 10. ВТОМА Ліг Рябко, нервово диха. Двір порожній… в хаті тихо. Став хлопчак, замовк. Певне, всі на полі зранку: Квочка сіла біля […]...
28. “Понад степами, спекою, колоссям…” Понад степами, спекою, колоссям Видзвонює із ранку до темна… Мені, буває, жайвір той і досі З насущним хлібом небеса єдна. […]...
29. “Бузок до ранку шелестів…” Катерині Білокур Бузок до ранку шелестів, Жасмин шумів до ранку, І сад, у сутінках до брів, Немов картина в рамі, […]...
30. “Повний місяць за вікнами хати…” Повний місяць за вікнами хати, Прокидаюсь – і лячно мені. Темні тіні на білій стіні, Придивляюсь: сестра моя й мати! […]...
31. ОСІННЄ (“Мандрувала ніччю осінь рання…”) Мандрувала ніччю осінь рання Й ранком подалась у білий світ, А мені лишила на прощання Перший ледве що помітний слід. […]...
32. FINALE По тисячу поцілунках, Ще й ще по одному, Цілував тебе б я, серце, І не кидав дому. Що один солодкий, […]...
33. МІСЯЧНА ДОРІЖКА Яка безкрая далина! З-за моря місяць вирина… Човни і місяць, море й ти… Гей, човне, хвилі ріж ці! Отак би […]...
34. ВЕРШНИК Я змалку вчився бути на коні, коли із батьком їздили на луки. Та довго не давалася мені сувора і знадлива […]...
35. ЦВІТ БУЗИНИ Чи весна, чи літо, а чи осінь, чи сліпа, холодна лють зими – він росте за хатою і досі, ніжний, […]...
36. ПІСНЯ НАЩАДКА Чую далекий дзенькіт металу, клекіт гарячого бою: “А Перебийніс просить чимало – сімсот козаків з собою”. Дід розправляє сивії вуса, […]...
37. МІС ІСТИНА Красива жінка – істина відносна. Найперша міс на конкурсі оман. Порадниця духовним альбіносам, коли вчиняють вірші чи роман. У неї […]...
38. БЕЗСМЕРТЯ Гриміти громом від ранку до ночі і в ніч глуху: на страту вели смуглянку по збитому в пил шляху… Вірьовка […]...
39. ЯК КАЗКА кожного ранку коли мряка скапувала в траву мокрими самоцвітами вибігала я на галявину й збирала блискучі камінці у фартушок я […]...
40. ЧОРНА ТРОЯНДА Із-під чорного капелюшка, з-під якого кучерявилося чорне волосся, у його бентежливій облямівці променилися чорні глибокі очі. Грецьке щось чи іспанське, […]...