Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







“Чоловік невезучий змалечку…”

Чоловік невезучий змалечку.
Ніби ж врода, і розум, і сила є…
Як підріс, полюбив Наталочку,
А побрався таки з Людмилою.

Як носили колгоспні коники,
Уцілів, мов родився заново.
Розкотилися хіхоньки-дзвоники:
“Раз, та вскач повезло Іванові!”

Кпини ті у душі й попід вікнами,
Хай хоч подвиг Іваном звершено.
Не везло, не везло чоловікові,
А на фронт повезло з найпершими.

Шлях бійця ще до краю не зучено.
Кажуть люди, відзначивсь під Бродами.
Та Івана того невезучого
Обминуло чомусь нагородами.

Поговір, як закваска, піниться…
Скільки літ вже орудує “газиком”.
Та до нього не сядуть: зупиниться,
У степу доведеться злазити…

– Отакий невезучий змалечку,
Іншим – шана (чи й велич манія),
А у нього одна недалечка
“За победу над Германией”…

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,50 out of 5)


“Чоловік невезучий змалечку…” - БРОВЧЕНКО ВОЛОДИМИР