“Крізь час, і простір, і крізь дерева, освітлені ніччю…”

Related posts:

1. КРИК ЧАЙКИ Казала хвилям: – Заберіть мене в море! – Не зрозуміли Моєї мови. А чайка кричала. Казала: – У мене очі, […]...
2. “Мене ізмалку люблять всі дерева…” Мене ізмалку люблять всі дерева, і розуміє бузиновий Пан, чому верба, від крапель кришталева, мені сказала: “Здрастуй!” – крізь туман. […]...
3. “Я сам-один у камері кромішній…” Я сам-один у камері кромішній, Немов живцем похований в труні, Вже наді мною, мабуть, і вві сні Не зглянеться ні […]...
4. РОЗМОВА РУДАНСЬКОГО З ДНІПРОМ Ой, стоїть захмарена гора та й над Чорноморем. Чую голос хвилечки Дніпра… Дніпре, поговорим! Ось лежу я посеред гори, де […]...
5. МІФ ПРЕДКОВІЧНОГО ЛІСУ Наді мною вітер горне хвилі нетрів лісових. Я в розмаї зелен-моря йду, неначе лісовик. Між тернищами густими пасма кіс перебира […]...
6. “Учулося крізь сон, що кінь ірже…” Учулося крізь сон, що кінь ірже, Схопивсь і – до вікна – хоч глянуть Ба, голубе! Усе твоє – уже […]...
7. ОСІННЄ (“Мандрувала ніччю осінь рання…”) Мандрувала ніччю осінь рання Й ранком подалась у білий світ, А мені лишила на прощання Перший ледве що помітний слід. […]...
8. ПРОСТІР І ЧАС Простір і Час – два хижі аліянти, Забрали нашу Землю в свій полон, Тирани безпощадні, окупанти, Завели на Землі обмеження […]...
9. ВИСОКІ ДЕРЕВА Далеке крайнебо, пропахле пригаслими зорями, і стиглими зорями, й степом, де колос і цвіт. Чому ж ти, крайнебо, такими плугами […]...
10. “Ти вийшла крізь світанок, що зринав…” Ти вийшла крізь світанок, що зринав холодними, терпкими соками, і до моєї пам’яті зайшла м’якими кроками. І ще одна мандрівка […]...
11. “Простір співучого каменю…” Простір співучого каменю Через залізну мережку Впускає вуличний гамір Старої дільниці. Діва Марія з Трастевере Схожа на княжну Візантії. Так […]...
12. Канцерогенний сад крізь мармур і нейлон канцерогенний сад крізь мармур і нейлон розстелює тобі циганські простирадла і жовтопалий день як глина за селом розчинений для нас […]...
13. “Вітри пригинають дерева…” Вітри пригинають дерева, І злива – немов лавина. А тільки то справа даремна – Поставити ліс на коліна. Громи одгирмлять […]...
14. “В купальську ніч, коли дерева й квіти…” В купальську ніч, коли дерева й квіти, Мінливі води й скелі-моноліти, Птахи і звірі, зорі з небесами Єднаються в одну […]...
15. “Дерева плачуть соками землі…” Дерева плачуть соками землі, Щоб зажили старі болючі скрути. І крапають роз’ятрені жалі На березневі просіки розкуті. Стікає плач по […]...
16. З ОДНОГО ДЕРЕВА З одного дерева хлібна лопата й хрест, З одного дерева труна й колиска, Одна природа та інший долі жест І […]...
17. ПОВЕРНЕННЯ ХІКМЕТА Тремти, Туреччино! Він вирушив до тебе. Свою труну розбивши опівночі, Навпомацки в зеленім темновинні Він вирушив до тебе, бо поети […]...
18. “Плоттю власною простір промірявши, наче та гусінь…” Плоттю власною простір промірявши, наче та гусінь, шовк повітря всотавши, формуючись в русі, під грудьми проповзли мандрівничі шляхи, шкіру тнув […]...
19. “Коли ти йдеш крізь ліс…” Коли ти йдеш крізь ліс, Я хочу стати лісом, Щоб доторкнутись кіс Темно-зеленим листом. Коли ти йдеш крізь сад І […]...
20. “Солодкий світ! Простір блакитно-білий…” Солодкий світ! Простір блакитно-білий І сонце – золотий небесний квіт. Благословляє дух ширококрилий Солодкий світ. Узори надвесняних тонких віт, Твій […]...
21. “Дрімають нетрі. Понад простір дикий…” Ю. Балкові Дрімають нетрі. Понад простір дикий Югає кібець – у синясту невідь. І, мов чаклун, вислухуючи крики, Ячить у […]...
22. “Поставали дерева заслухались…” Поставали дерева заслухались та й заніміли од болю обіч доріг і стежинок чоловік розмовляє з собою. Летіли пташки на дерева […]...
23. “погляд дерева покруч – за ласку дарують дукати…” погляд дерева покруч – за ласку дарують дукати за труну самота за вогонь чикатіловський сплін причаїлась задуха в легенях маленької […]...
24. Погляд дерева покруч – за ласку дарують дукати погляд дерева покруч – за ласку дарують дукати за труну самота за вогонь чикатіловський сплін причаїлась задуха в легенях маленької […]...
25. ЛЕБЕДИНИЙ ЕТЮД Ты белых лебедей кормила, Откинув тяжесть черных кос… В. Брюсов Одягни мене в ніч, одягни мене в хмари сині І […]...
26. “Я пішла як на дно…” Я пішла як на дно. Наді мною свинцеві води. Тихі привиди верб обмивають стежку з колін. Захлинулась і впала, як […]...
27. “Блідаве сонце низько над землею…” Блідаве сонце низько над землею. Низькі, безлисті, мертві дерева. Чи назову країною своєю Цю чахлу далеч? Радісні слова Не зринуть […]...
28. Ми до дерева глузду себе присилили аббасе ми до дерева глузду себе присилили аббасе сіль текла бородою але не до рота текла ми ридали навскач ми покірно […]...
29. “ми до дерева глузду себе присилили аббасе…” ми до дерева глузду себе присилили аббасе сіль текла бородою але не до рота текла ми ридали навскач ми покірно […]...
30. “Я чую пісню, мов крізь сон…” Я чую пісню, мов крізь сон Далекий Черемош гуркоче; Мені вчувається щоночі Той шелест листя, шум сосон. І щось тій […]...
31. “Стоять дерева золоті…” Стоять дерева золоті, Покупані в блакиті. І я пишу тобі в листі, Що ти найкраща в світі. Усе мініється в […]...
32. АГАСФЕР Мов гранітна скала, скаменів в мені біль, А на віях замерзли пекучі. Йду, прискорбний, як смерть, серед сумерків піль, Серед […]...
33. “Ах не смійтеся ви наді мною…” Ах не смійтеся ви наді мною, – Не для вас я Вкраїну люблю! Не для вас виливаю ці сльози з […]...
34. ПОВІТРЯНИЙ ЗМІЙ Давно, ще хлопчиком, повітряного змія Пустив я в небеса, і, злинувши в блакить, Він загубився, зник, немов дитяча мрія, Що […]...
35. ШЕВЧЕНКО Люблю Отчизну я, но странною любовью. М. Лєрмонтов У мене дивна. Не прикрюся, коли я знов Не догодив вам. І […]...
36. XXXIX. “Крізь сон…” Крізь сон чую твою присутність біля себе. Не знаю, чи це сльози, чи цілунки, теплими краплями падають на моє лице....
37. “Дерева ще стоять зелені…” Дерева ще стоять зелені, А дні погожі і ясні. Та не такі уже натхненні Пташині щебети-пісні. Притишились у ріках води, […]...
38. “Великі дерева самотні…” Великі дерева самотні, Великі люди самотні. Я про це десь читав, Але я не згоден. Великим деревам ближче до сонця. […]...
39. ЗАБУТИ – АЛЕ ЯК? Забути?.. А чому ж являєшся у снах? Чому живеш в моїй уяві? І чом тебе одну у мріях і в […]...
40. ПРИПАДАЮЧИ ДО КРАПЛІ Обтяжений життям, земною глибиною, я стежу: ген летить угору голос мій… І лійкуватий день сотає наді мною мерхляве порохно і […]...