ПРОСТІР І ЧАС

Related posts:

1. “Дрімають нетрі. Понад простір дикий…” Ю. Балкові Дрімають нетрі. Понад простір дикий Югає кібець – у синясту невідь. І, мов чаклун, вислухуючи крики, Ячить у […]...
2. “Плоттю власною простір промірявши, наче та гусінь…” Плоттю власною простір промірявши, наче та гусінь, шовк повітря всотавши, формуючись в русі, під грудьми проповзли мандрівничі шляхи, шкіру тнув […]...
3. “Солодкий світ! Простір блакитно-білий…” Солодкий світ! Простір блакитно-білий І сонце – золотий небесний квіт. Благословляє дух ширококрилий Солодкий світ. Узори надвесняних тонких віт, Твій […]...
4. “Простір співучого каменю…” Простір співучого каменю Через залізну мережку Впускає вуличний гамір Старої дільниці. Діва Марія з Трастевере Схожа на княжну Візантії. Так […]...
5. “Крізь час, і простір, і крізь дерева, освітлені ніччю…” Крізь час, і простір, і крізь дерева, освітлені ніччю, Летить на мене доля моєї Вітчизни і людства. І сиза чайка […]...
6. ВЕСНА Soleil – espace – verdure. Le Corbusier Читаю книгу архітекта Ле Корбюзіє. О, творчий людський інтелекте, о, візіє! Мій настрій […]...
7. “Що робить сонце уночі…” Що робить сонце уночі, Коли у лісу на плечі Тоненька зіронька сидить, – Що робить сонце? Сонце спить. Що робить […]...
8. “Я дома. І знову ночами…” Я дома. І знову ночами Наснюся я сам собі… Пливу не човном, а ночвами На хвилі на голубі. А мати […]...
9. СВІТЛО В моїм реєстрі всіх світів нема. Повигасали, бувши на обочі. Повільно всесвіт поглинає тьма, Іде над світлом перемога ночі. Як […]...
10. “Вона в красі, мов ніч імлава…” (Уривок) Вона в красі, мов ніч імлава Безхмарних зоряних країв, Прийшла – і вмить її постава Сяйнула спрагою з-під брів: Достигла […]...
11. ВЕСЕЛКА Чи знаєш веселку з косою в яру й ногами в озері? Вона в затишку плакала заки на сім барв зраділа. […]...
12. ХОРАЛ БЕТГОВЕНА Хай небо хвалить Творця не словом, А громом Його ім’я, Всі землі й води – Його престолом, О муже гордий, […]...
13. ТЯЖІННЯ Приручений вітер слухняно зі мною ішов через степ, куйовдив волосся уже не густе і слід замітав – лишався хвилястий пісок, […]...
14. То був щасливий, десятилітній сон То був щасливий, десятилітній сон. Так повно кров у жилах пульсувала, І екстатичних сонць ясні кружала Злітали в неба голубий […]...
15. “Білявий день втомився і притих…” Білявий день втомився і притих, І з глибини блакитного спокою Прямує сонце тихою ходою До роздоріжжя вечорів смутних. Не довгий […]...
16. “Вечорами, коли спить село…” Вечорами, коли спить село І віє з лугу щемним духом м’яти, Виходим з батьком, як колись було, На тепле сіно […]...
17. БІЛЯ ДНІПРА – Пет-ре! Іва-не! Ма-рі-є! – По складах переносимо власні ймення на той бік, де іскри святкують свою нетривалість, блукаючий дим […]...
18. “Як галич, голодна і люта, немов невсипущі ненатлі…” Як галич, голодна і люта, немов невсипущі ненатлі, Орда покотила степами, навалою збивши полин, Купаючи в хвилях Каяли монгольські запилені […]...
19. ПЛИВУ ЗАГУБЛЕНА Пливу загублена в часі й просторі, Розбитий корабель серед бурхливих хвиль, Довкруги пустка й тьма, вгорі лиш зорі І місяця […]...
20. ОДА ДО КНИЖКИ Я люблю тебе, книжко, Без тебе померк би мій світ, А очі здавались би зайвими В місті, де небо і […]...
21. ФУГА Сутеніло. Сатаніло. Погляд сходив кров’ю… В скафандрі хмар ішло землею небо. Сутеніло. Бомбами, бомбами, бомбами Бийте свободу в лоб!.. Праворуч […]...
22. В ГОРИ Угору та вгору, один за одним. Тисне нам сонце важке на плечі. І сонце здіймаєм! Катовані ним, Його ми возносим, […]...
23. ПРИТЧА ПРО СОНЦЕ Лежало сонце в тихім броді – Вся армія була в поході. Важкими чобітьми солдати Хотіли сонце розтоптати. Вони ступали темні […]...
24. “Ти, мамо, прийшла в сновидіння…” Ти, мамо, прийшла в сновидіння В рядні – не в парчевому злоті: Обходиш свої володіння В глибинах синівської плоті. Навчи […]...
25. “Коли з-під неба голуба проламінь…” Коли з-під неба голуба проламінь Раптово з’явиться в навалі хмар – Тоді з душі спадає темний камінь І грає сонце […]...
26. 16. ХОДЯЙ НА КРИЛУ ВІТРЕНЮ Ступаєм вітру крилом, перехиляєшся через край світу, – і пнуться до Тебе гори, з-під них прориваються води, із них тягнуть […]...
27. ДІЯГНОЗ Зенкові Der Tod ist gross. Wir sind die Seinen lachenden Munds. Wenn wir uns mitten im Leben meinen, wagt er […]...
28. НЕДОБРЕ Багрим, недобрим колом, Так, мов його не треба, Так, як іще ніколи, Сонце упало з неба. Дням голова відтята, Захід […]...
29. ПІВНЯЧА ІСТИНА Кричав когут на все село: – Без мене б сонце не зійшло! – Еге ж, еге – сказав гусак І […]...
30. Дощ Парило. Нахмарило. Нахмурились дуби. Замовкли голуби. І смугою рясною З раптовою грозою Полився шумно синій дощ На довгу скаргу жовтих […]...
31. КОЗАК ТА БУРЯ Як то в бурю по небові галас повстане, В чорних хмарах так грякне, що страх! І за хвилею вирине хвиля […]...
32. КОМІСАР ІСТОРІЇ МеЖAМИ століть поділене поле епохи, плугом років пооране, 3ерном життя засіяне, Бopoнами днів заскороджене. У кожного свій клаптик, У кожного […]...
33. СЕЛЯНИН Ішов ріллею. Срібна голова звисала між плечима. Обличчя боронами зрите, і борозни в ногах. Ішов. У жмені репаній останній клаптик […]...
34. СПОГАД ПРО СУМГАЇТ Колір неба нагадує колір вогню. Покотилося сонце в піщані бархани. І на зміну ясному і гожому дню Вечір стелить над […]...
35. ПЕРЕД ОСІННЮ Люба! Літо минуло, Осінь холодна йде… А мені з тобою зустрітись Не довелося ніде. Де ти тепер – не знаю, […]...
36. АРГОНАВТИ Ніч неоглядна, безмірна, німа, Чорна, густа, нерухома, порожня. Землю покрила біблійна пітьма, В ілюмінаторах неба нема, Тиша глуха і тривожна. […]...
37. ЖУРНАЛІСТСЬКИЙ ЕТЮД Далекі села і міста, Дорога – як струна. Недоціловані уста. Події. Імена. Вокзали. Візи. Суєта. Готельні номери. І дні складаються […]...
38. “Темницю темну збудувала ніч…” Темницю темну збудувала ніч І в ланцюги мене там закувала. Запалена уявою, стогнала Гаряча думка і летіла пріч. Я не […]...
39. 06. ПОЖАР Блакитну плахту неба передер нараз, мов тишу грім, червоний серп; мов з ран, булькоче кров огню зі щерб. В повітрі […]...
40. БАЛЛАДА О МЕЧАХ И ХЛЕБЕ За синим морем – корабли, За синим морем – много неба. И есть земля – И нет земли, И есть […]...