Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“За далеким серпанковим пругом…”

За далким серпанковим пругом,
Де шляхи обірвуться земні,
Хто був недругом, хто був другом
Стане байдуже, певно, мені.

І людське моє повнокров’я,
І складне моє, і просте
Не зневагою і любов’ю,
А травичкою проросте.

Мабуть, в цьому і є розбіжність
Поміж мною живим і тим…
З мене вихлюпне тільки ніжність
Весняним різнотрав’ям густим.

І збиратимуть з мене бджоли
Життєдайну, медвяну пергу…
Перед гарним на світі – ніколи
Я уже не зостанусь в боргу.

Тільки жаль, що життя моє пройде,
І на свіжий, нетоптаний ряст
Недобиті негідник і пройда
Нанесуть ще підборами грязь.

А поки що збирайтеся в тічку,
Жальте, тюкайте, вийте свищем.
Та затямте: я ще не травичка,
А поки що людина іще.

Я вас ще запишу на скрижалі!
І не просто слова, а ножі –
Непідкупні, крицеві, безжальні –
Проростають з моєї душі.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 2,67 out of 5)

“За далеким серпанковим пругом…” - ТРЕТЬЯКОВ РОБЕРТ