Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



“Чую, чую: обіймає жаль…”

Чую, чую: обіймає жаль, –
За великим невимовна туга,
За незнаним!.. Ну, хоча б ножа
Та дорогу зоряну в подруги!

Та окраєць хліба у карман.
І пішов би босяком, гультяєм –
Хороше ж то нюхати туман, –
Аромат конвалій серед гаю!

Хороше ж то в пущах і степах
Спати ночі… Міряти дороги…
…Поцілунки вітру на губах…
…Сині крила тихої тривоги…

Марю, марю: – обіймає жаль,
За незнаним золотава туга…
Та нема дороги і ножа,
Тільки кицька на печі – подруга!

ЖИТТЯ Й РЕВОЛЮЦІЯ (Київ), 1928, ч. 8, с. 8. Передрук з книжки : О. Влизько. СЕРЦЕ І ВОГОНЬ. Краків-Львів: “Українське видавництво”, 1942, с. 50.


“Чую, чую: обіймає жаль…” - ВЛИЗЬКО ОЛЕКСА

“Чую, чую: обіймає жаль…” - ВЛИЗЬКО ОЛЕКСА