Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Не помираю від хули…”

Не помираю від хули
І не полюю на хвалу я…
Та як хвилююсь я, коли
Мене нічого не хвилюю!
Байдужість. Тиша. Так бува,
Коли збирається довкола
Гроза. І після валідолу
У хворім серці так бува:
Спокійні, рівні вдих і видих.
Безвілля ліжкових пружин.
І тільки думки смертний вибух
Постільний знищує режим.
А серце випада росою
В землі родючої пласти,
Щоб знову прорости сльозою
І хвилюванням прорости.
Коли ж його підступний ворог
Приспати хоче в тишині,
Воно тривожно б’є на сполох
І спати не дає мені.
Я так ненавижду жорстоко
Байдужість в серцеві своїм…
І ходить хмарами неспокій,
А з хмар – народжується грім!

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,50 out of 5)

“Не помираю від хули…” - ТРЕТЬЯКОВ РОБЕРТ