ВИ ЗНАЄТЕ, ЯК ЛИПА ШЕЛЕСТИТЬ

Related posts:

1. ТРІПОЧЕ ЛИПА КРАЙ ВІКНА Ви знаєте, як липа шелестить у місячні весняні ночі? Павло Тичина То день сміявсь, то дощик хлипав, То вітер шастав […]...
2. “Тут чую час: він в гіллі шелестить…” Тут чую час: він в гіллі шелестить Надовкруги Острозької твердині, Він загусає в стінах, з перекрить Бринить у голосі робочої […]...
3. “Знаєте, парі качиній…” Знаєте, парі качиній (Вглянув біля Озерян). Або дроздам у вільшині Краще, як нині людині В часі ідейних оман. 09.04.99 р....
4. “Ледь шелестить вологими губами…” Ледь шелестить вологими губами В колодязі глибокому вода. Серпнева ніч схиляється над нами, Зірками в душу небо загляда. О, ноче […]...
5. “Вже в золоті лани, і вітер кличе зорі…” Вже в золоті лани, і вітре кличе зорі до себе в бур’яни пограти в “гулая”. Вже змолотили хліб, і холодно […]...
6. КОЛИ В ТВОЇ ОЧІ ДИВЛЮСЯ Коли в твої очі дивлюся – Здається мені: Мов бачу я небо прозоре. Мов бачу брильянтових зір ціле море, Що […]...
7. “Світає…” Світає… Так тихо, так любо, так ніжно у полі. Мов свічі погаслі в клубках фіміаму, В тумані загорнувшись, далекі тополі […]...
8. “Душа моя – послухай!..” Душа моя – послухай! – Як яблуня в цвіту. Моє життя, – кохана, – Мов срібнотканий сон. Життя моє – […]...
9. KENNST DU DAS LAND*? Чи знаєте ви край, де вічна тьма неволі Вергла на скорбний люд полуду сліпоти? Де. з міліонів хат глядить опир […]...
10. ІХ. “Прийшов, як звір із нор пустелі…” Прийшов, як звір із нор пустелі, Я був, як єсть. І зрушив душі, стер оселі, Переорав степи веселі. І честь. […]...
11. СМЕРЕКА Я знав колись твій рід… На склонах Чорногори, Де в хмарах громи сплять, орлів де вітчина, Стоять твоїх сестриць великі […]...
12. ТРИПТИХ І Вітер шугнув за пазуху – Лоскітно під грудьми. Чайкою стала запаска, Руки звели крильми. Вітер шепнув: “Злітаймо! Поговір – […]...
13. “Як увечері блукаю…” Як увечері блукаю По задуманім гаю, Чую серцем коло себе Постать ніжную твою. Чи не твій вуаль се білий, Чи […]...
14. ЗА ВІКНОМ СНІГ Моя самотність знає, що за вікном сніг. Знає, знає… Самотність моєї ночіі знає, що сплять яблуньки в малому садку, що […]...
15. “Десь там, на синіх плесах лук…” Десь там, на синіх плесах лук, Мене з-над хмари місяць висіяв, Десь там, на вітті карих рук, Мені птахи звивають […]...
16. НІЧНІ МІНІЯТЮРИ ЛЮДИ Мій малий човен пропливає повз інші : між нами глибінь. ЗОРІ Я відкрив книгу завжди нових поезій : читаю […]...
17. СОН Вона живе і досі невже і я живу Я бачив її коси фіалки рву. Десь у рові зеленім і її […]...
18. ОСТАННІЙ ГІСТЬ Об вікна б’є косою ніч. Поблідли стіни. Люди душать блимаючі душі свіч. І впало на білизну призьби голосіння дів. Бо […]...
19. Святослав Ніч майова, українська, Світло місячне тремтить… Все заснуло. Тільки Ольга Над колискою не спить. Над дитиною схилилась, Сон рожевий зовучи: […]...
20. МОСКВА. ГОДИННИК Б’Є ДВАНАДЦЯТЬ Щодня, як ніч впаде на трави, Як теплі роси упадуть, В садах квітучої Полтави Музика грає, танці йдуть… В садах […]...
21. “Цвіт в моєму серці…” Цвіт в моєму серці. Ясний цвіт-первоцвіт. Ти той цвіт, мій друже, Срібляний первоцвіт. Ах, ізнов кохана, Де згучала рана – […]...
22. “От високо став місяць у небі…” От високо став місяць у небі, І на озері, де глибина, Десь береться за лебедем лебідь, Мов виносить їх сніжних […]...
23. ЗИМА Мете зима! Сніжком тривалим Поля засипала, степи, Укрила землю білим покривалом, – Спи, земле, люлі-люлі, спи! І сплять в пухкім […]...
24. СОНЕТ ІЗ ТОРБИНКОЮ КВАСОЛІ У дерев’яному цебрі сплять коні білі і рябі: біленькі – білі, а рябі – із ледве зримим фіолетом; такі великі […]...
25. ІНДІЯ Як у свічадах, там палають Червоні в гангських водах зорі! Муллою там голосить море, На струнах джунглів вітер грає. В […]...
26. СЕРЦЕ СВІТУ Здається, серце не в мені живе, А десь назовні. Чи в зорі далекій. Я чую калатання світове І світової крові […]...
27. Туди, де в синім неба морі Туди, де в синім неба морі немов тремтить Чумацький Шлях, я понесу тебе над зорі в моїх закоханих піснях. Любові […]...
28. ВОЛИНЬ Забула ринь лінивая Горинь,- От-от зовсім затримаються води… Десь у лісах спинилися підводи, По саму вісь втопившись у дряглинь… Тече […]...
29. НІЧНА ВТЕЧА Жінка, що божеволіє, годуючи публічні телефони, з роззявленими ротами, в якої очі міняться, як газ, і на голові б’ють крила […]...
30. “Я не сам, кохана, тут не сам…” Я не сам, кохана, тут не сам, Бо і тут, у цих краях незмінно Тим же я радію небесам, Та […]...
31. КОЛИСКОВА спи моя кохана засинай все минеться навіть ніч минеться голосом пролившись через край тінь моя до тебе доторкнеться пригорнувшись втомленим […]...
32. НАД КОЛИСКОЮ Спить мій малесенький, спить мій синок… Спить він, наслухавшись дивних казок. Нащо ж ти віченьки знову розкрив?! Спи, моя пташко, […]...
33. БУРЯ Над гірським північним краєм Б’ється буря об вершини, Виє, наче в темних штольнях, В межигір’ях і ярах, Рве гранітні дикі […]...
34. ПЕРША КОЛИСКОВА Спи, моя дитино золота, Спи, моя тривого кароока. В теплих снах ідуть в поля жита, І зоря над ними йде […]...
35. ОБОЛОНЬ Наш будинок – просто над рікою, І вночі, коли стихає місто, З-поміж верб, сяйнувши над водою, До балкона підпливає місяць. […]...
36. “Злягло та й спить…” Злягло та й спить… Хай спить, допоки спиться, І не будім, і не тривожмо сну, Тривожно й так, жорстким часто […]...
37. “І місячну сонату уже створив Бетховен…” І місячну сонату уже створив Бетховен. І тінь місяцехода вже зорям не чужа. А місяць все такий же: і молодик, […]...
38. “Накрила нічка, та й тихесенька…” Накрила нічка, та й тихесенька, Земленьку кругом. Лиш вітер мряки жене злегенька Над розіспаним лугом. І до любови накликають Чарівниченька-солов’ї. […]...
39. ХОРТИЦЯ Колиска відчайдушного братання, Священне місце воїв, кобзарів, Козацькі чайки в сивому тумані І під сурмою чистої зорі. Приліг десь ворог […]...
40. СУРМИ ОСТАННЬОГО ДНЯ Стоповерхові кам’яниці сплять, немов потомлені звірята, географи малюють зорі крейдою на неба мапі, в рудому сяйві ліхтарів дощу краплини, мов […]...