Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“В темряві ночі тополі тріпочуть…”

В темряві ночі тополі тріпочуть.
Тихо зітхає вітрець за вікном.
Щось квіточки мов спросоння шепочуть…
Боже, коли я засну тихим сном?
Чую я голос, він ллється тихенько:
“Вийди, коханий, не бійся – це я.
Бачиш – прийшла, обніми ж ти, серденько,
Ну-бо, мій любий, цілуй: я твоя”.
Крається серце… Нащо споминати?
Знаю: мене не любила вона.
Згадка лишилася тільки. – “Кохати?”
Усміх. Зітхання: “Лиш згадка сумна”.
Згадки ці – муки. Чого вони хочуть?
Час те забути вже. Цить, серце, цить…
– Милий, забути? – тополі тріпочуть.
– Любий, забути? – вітрець шамотить.
Тиша. Знов шепоче: “О вийди ж бо, милий”.
Цить! – хтось смієтсья отам за вікном.
Ні, то тополі вночі зашуміли…
Боже, коли я засну тихим сном?

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,50 out of 5)

“В темряві ночі тополі тріпочуть…” - ТИЧИНА ПАВЛО