Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові

ДВІ ПІСНІ

1. Дівоча – сумна

Що робити, що мені робити?
І вродлива я, і молода,
Сині очі оксамити,
Молодик з них, кажуть, вигляда.

Що робити, що мені діяти?
…А як вийду у неділю з хати –
Кажуть хлопці, – по моїй вині,
Що не сонцю раді, а мені!
Розцвілася буйним цвітом вишня…
Дівоньки, подруженьки мої!
Чи мені така вже доля вийшла, –
Не мені щебечуть солов’ї,
Не мені печуть короваї…

Чорну сукню одягну з каймою,
Коси пов’яжу поверх чола.
Житиму солдаткою сумною,
Хоч дружною ще й не була.

Він з сирою одруживсь землею…
Ой війна! Шумить над ним трава.
Мати зве невісткою своєю,
Батька мого сватом назива.
Дні мої, літа мої – лілеї, –
Ні дівчина, ні вдова!

Розцвілася буйним цвітом вишня…
Дівоньки, подруженьки мої!
Чи мені така вже доля вийшла…
Не мені щебечуть солов’ї,
Не мені печуть короваї…

2. Дівоча – весільна

А мій милий з війни прийшов.
А мій милий живий-здоров…
Давай, мамо, знать, –
Йде у хату зять!

Дубовії вкривай столи,
Святковую скатерть стели,
Двері відчиняй,
Тісто учиняй!

Іди, милий, через поріг,
Якщо мою любов зберіг, –
Жде тебе давно
Серце і вино!

Сидить милий в світлій залі,
В три ряди лежать медалі,
А в четвертий ряд –
Ордени горять.

Перше слово кажуть мати:
– Хочу чарку піднімати,
Хочу привітать
Тебе, любий зять!

Другу чарку, як свячену,
П’ю за дочку-наречену:
Будь здорова, як вода,
Наша молода!

Раді всі, помолоділи, –
Погуляєм на весіллі
За всі дні війни, –
Дочки і сини!

Заходжайте, добрі люди,
Всім у нас по чарці буде,
А вам, фронтові, –
Буде і по дві!

С. Сагурамі, 1.VІІІ.1945


ДВІ ПІСНІ - НЕХОДА ІВАН ІВАНОВИЧ