Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові

ЛЮ

+

Сплю – не сплю. Чиюсь вволяю волю. Лю.
І раптом якось повно! Люлі – лю…

Півні (вікно) і повінь зеленого пива

(крізь вікно) –

Все звучить на О.
– Не розумію. “Марсель Етьєн!

Марсель Етьєн!” –

Кричали з прапорами. Тепер в землі. Ти
Кажеш – і я умру?

Геть через усе життя прослалось легато (гудок
На заводі) Годі! заголубій
і на мою долю.

Люлі – лю…

І тільки пташка за вікном:

Тріолями, тріолями!

– А якже краса? І невмирущість? –

Пригадую (аж

Смішно): повік з тобою! –

Заприсягала кохана. –

Очевидячки люди лише по духу енгармонійні.

Бо

Всі трагедії й драми – врешті є консонанси.

– Вставайте! у місто вступила нова влада!

Розплющую очі (“консонанси”).

На стіні від сонця густорямне вікно

Як огнистий

Дієз…

Антистрофа

Іще й тоді, як над безмежною водою
Паслися
Табуни вітрів,

Іще й тоді, як гори затряслись, порепалась

земля,

А по шорсткій, госткій, гострій як мечі
Траві
Різні
поповзли потвори –

– Хмари, на сонці хмари грались
Безтурботні.
Ніжні форми
дитинні! – витончені
Обриси! –

кому

Вони були потрібні?

Дикун наївшися сирого м’яса, довго
Стежив
За ними
незрозумілими очима й
Несвідомо
Нюхав квітку,
Подібну до будяка.

1920

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

ЛЮ - ТИЧИНА ПАВЛО