ЛЮ
+
Сплю – не сплю. Чиюсь вволяю волю. Лю.
І раптом якось повно! Люлі – лю…
Півні (вікно) і повінь зеленого пива
(крізь вікно) –
Все звучить на О.
– Не розумію. “Марсель Етьєн!
Марсель Етьєн!” –
Кричали з прапорами. Тепер в землі. Ти
Кажеш – і я умру?
Геть через усе життя прослалось легато (гудок
На заводі) Годі! заголубій
і на мою долю.
Люлі – лю…
І тільки пташка за вікном:
Тріолями, тріолями!
– А якже краса? І невмирущість? –
Пригадую (аж
Смішно): повік з тобою! –
Заприсягала кохана. –
Очевидячки люди лише по духу енгармонійні.
Бо
Всі трагедії й драми – врешті є консонанси.
– Вставайте! у місто вступила нова влада!
Розплющую очі (“консонанси”).
На стіні від сонця густорямне вікно
Як огнистий
Дієз…
Антистрофа
Іще й тоді, як над безмежною водою
Паслися
Табуни вітрів,
–
Іще й тоді, як гори затряслись, порепалась
земля,
А по шорсткій, госткій, гострій як мечі
Траві
Різні
поповзли потвори –
– Хмари, на сонці хмари грались
Безтурботні.
Ніжні форми
дитинні! – витончені
Обриси! –
кому
Вони були потрібні?
Дикун наївшися сирого м’яса, довго
Стежив
За ними
незрозумілими очима й
Несвідомо
Нюхав квітку,
Подібну до будяка.
1920
(1 votes, average: 5,00 out of 5)