ЧОЛОВІК ІДЕ В САД ВЕСНОЮ

Related posts:

1. ЧОЛОВІК РОДИТЬСЯ Хоч ще не став собою, на те, щоб ним стати, виконує своє перше завдання, повзе під гору м’яса, дорогою теж […]...
2. ЧОЛОВІК ВМИРАЄ Відвертається від своїх рук, як від друзів, що прийшли його відвідати, і скоро вийдуть із кімнати, немов картини, здіймає сліди […]...
3. ЧОЛОВІК ІДЕ ДОРОГОЮ Із радістю на обличчі, як з камізелькою, щільно прилиплою до грудей, з очима і устами розкритими, як розхрістаний одяг, з […]...
4. “А було то ранньою весною…” Світлій пам’яті М. Т. Рильського А було то ранньою весною На високій повені-воді. На човні за жовтим верболозом Все чекав […]...
5. ПТАХ СИДИТЬ НА ГІЛЦІ Сидить птах на гілці, на дереві, що розгалужується від його ніг, притискає кольорову голову до ока, великого й прозорого, як […]...
6. НАДІЙНИЙ ЧОЛОВІК Учить мати свою доню: – Ти вже не малесенька. Вже подумати про пару час тобі, ріднесенька, Пошукай собі, голубко, жениха […]...
7. ЧОЛОВІК ТА КОМЕТА На світанку століття й своєї доби, Побратавшись із зоряним небом, Він, відкривши, жагуче її полюбив, А відтак жив для неї […]...
8. ХОРОШО ВЕСНОЮ БРОДИТСЯ Хорошо весною бродится По сторонке по родной, Где заря с зарею сходится Над полями в час ночной; Где такое небо […]...
9. “Ти чудова, як вечір весною…” Ти чудова, як вечір весною, Ти чарівна, як нічка в маю, – О, з якою гіркою журбою Я дивлюся на […]...
10. ФОТО З ЛЕТОВИЩА ВЕСНОЮ З кожною весною вигини дівчат вабливіють, та їхні усміхи до мене вкриті плівкою поблажливости. Їхні талії стрункіші цього року і […]...
11. Я I… я ніколи жодної речі не вгадував (на віть всесвіту) міг би так не цілком можливо найменший немов найкращий (майже […]...
12. 11 Ніч, сад, світить місяць, ясно, дерева кидають тіні на землю, місячні плями виглядають як цвіт на землі, деревах, дерева самі […]...
13. ЧОЛОВІК Одягає маску блазня – впізнають. Вбирається в тогу незворушного судді – благають: – Перестань, хіба це ти? Лисом перевдягається – […]...
14. Чоловік замислений стоїть на сходах чоловік і спостерігає як обіймаються у небі дві помаранчеві хмари потім він починає лаштуватися в дорогу […]...
15. ІЗ ВІРША Сьогодні тобі в дорозі зустрілася безіменна полонина, стан в тумані: вчуваються колокільця і пахне димом. Ти на мить зупиняєшся, заплющуєш […]...
16. “Тоді ми зникли в лісі…” Тоді ми зникли в лісі… Кроків шість – і там твій сміх і крок! Слабого світла пучок з-між віт – […]...
17. “У неї помер чоловік…” У неї помер чоловік Через два місяці буде весна Вона мені віддалась По вашому це так? Ах чоловік помер місяць […]...
18. СМІЛИВИЙ ЧОЛОВІК Я дуже сміливий: я не боюсь нікого Слабого; За правду битися готов я до загину З-за тину. Недавно я почав […]...
19. ЧОЛОВІК-ХРИСТЕЛЮБЕЦЬ моя долоня – мандрівниця по моїй сплячій красуні-жінці душевно так порозкошує моє перо подорожує по білій-білій гладкій сторінці шукає шифру […]...
20. “тут сон і сови. солодко. приходь…” тут сон і сови. солодко. приходь. на цілі води папороть і водь. за чайками пливуть підбиті чайки. вітрила, що приспущені […]...
21. “Чоловік невезучий змалечку…” Чоловік невезучий змалечку. Ніби ж врода, і розум, і сила є… Як підріс, полюбив Наталочку, А побрався таки з Людмилою. […]...
22. “Сказав мені гарний чоловік…” Сказав мені гарний чоловік: Час ніби проходить повз вас. Час проходить, а ви залишаєтесь (не міняєтесь). Він ніби прочитав усього […]...
23. “У тирлича весняного – бельканто…” У тирлича весняного – бельканто: розцвів – немов звучить, немов співа. Мов промовля на мові есперанто пелюстка кожна в тирлича […]...
24. МИСТЕЦТВО ЄДНАЄ Вони зустрілись випадково, Сусідні просто випали місця. Він від халтури мучивсь винятково, З трудом сеанс досидів до кінця. Його сусідка […]...
25. В ГОДИНУ СУМЕРКУ Заснуло все, лишень часами Озветься плач трембіти з лугу, І чорний сумерк йде полями, Веде за руку скорбну тугу. Ідуть […]...
26. ДИЯВОЛ Диявол був – немов овечка шута, Із кучерями над ясним чолом. На дні очей світилася отрута, Жіночий в рухах бачився […]...
27. “Зусібіч облягло дощем…” Зусібіч облягло дощем, І хмари йдуть, немов на плаху. І ятриться глибокий щем, І можна з розпачу заплакати… Та, власне, […]...
28. 3. ЛЬВІВ Скриплять колеса чорного ридвана. Йдуть круторогі, як ішли віками По цій землі – по цій одвічній рані, Затуленій лавровими вінками… […]...
29. ПЕРУНІЯ 1 Ячали лебеді. Ячали. Чого тужили чи за ким? А на Дніпрі старі причали окутались у пил і дим. Човни […]...
30. МИ Чую кроки. Важкі чую кроки. Тяжкі чую стони. Он там чую стони. Не нам ці зітхання. Любіть своє, ви його […]...
31. КРУТИ Ще юнаки, ще майже діти, А навкруги і смерть, і кров. “На порох стерти, перебити!” – Іде на Київ Муравйов. […]...
32. ДАЛЕКЕ-ДИТЯЧЕ Вогнем смичка обпалено горшки, в затишку срібному цвіркун снує кубельце, на конях синіх ручі дітваки до ставу йдуть – брязкотить […]...
33. НА СМЕРТЬ МОЄЇ МАТЕРІ О. Т. Цей дарунок смертельности, який ти дала мені, я зберігаю досі, після стількох років, і любуюся ним тільки потайки, […]...
34. НЕМАЄ БОГА Немає Бога, як немає причини плакати чи сміятися, усе відбувається так, як могло б не відбуватися, усе існує так, як […]...
35. “із повітря в повітря зринають твої птахи…” із повітря в повітря зринають твої птахи як вода у клепсидрі з нічийного ока сну тут кульбаби вінками означують хист […]...
36. ЧОГО Ж ВОДА КАЛАМУТНА Чого ж вода каламутна, Чи не хвиля збила? Чого ж і я така смутна, Чи не мати била? Чого ж […]...
37. 3. СКОК ЖЕРДКОЮ Набрав повітря в груди, аж засвистали звуком флейт. Підніс жердину вгору; так птах підносить дзьоб, як починає лет. Немов стовпи […]...
38. СССМЕРТЬ Сухоребра шкапа негоди ледве волочить ноги вулицею, дощ плеще плітки про літо, мозок в одну мить формулює теорію дрожів, майже […]...
39. ПІСНЯ. ПОЛЮБИ МЕНЕ Лисий я, волосся спало, Решта білая, як сніг, Недалеко моя яма, Та я в яму ще не ліг; Що збіліло […]...
40. Звірям (першого разу) ми людську мову принесли Wild (at our first) beasts uttered human words… звірям (першого разу) ми людську мову принесли – другого разу каміння співало […]...