Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







ЧОЛОВІК ІДЕ ДОРОГОЮ

Із радістю на
обличчі, як з камізелькою,
щільно прилиплою до
грудей, з очима і устами
розкритими, як розхрістаний
одяг, з зубами, що відстають
від тіла і блищать,
як гудзики на
камізельці, з камізелькою
на грудях, під розхрістаним
піджаком, як з усмішкою,
створеною, навіки, кравцем з
гудзиків, і ниток, і
матерії, він прямує
дорогою, що поступово
поринає в грунті, що
довкруги і під
нею, як дошка
у воді від тягару,
покладеного на неї.

Між його тулубом і
головою, як теж і на
місці усіх його
суглобів, видно сині
леза повітря, і всі
вони тремтять, наче
знаходяться у
руках, що ще не
встигли заспокоїтися після
радости, викликаної його
розчленуванням.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 1,67 out of 5)


ЧОЛОВІК ІДЕ ДОРОГОЮ - ТАРНАВСЬКИЙ ЮРІЙ