Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ВИШИВАНКА (“З вечора пригожого аж до ранку…”)

З вечора пригожого аж до ранку
Вишивала дівчина вишиванку.
Вишивала, дівчина, вишивала,
Чорну і червону нитку брала.

А що чорна ниточка – розставання,
А червона ниточка – то кохання.
Щоб та чорна ниточка часто рвалась,
А червона ниточка гладко слалась.

Встану я в неділеньку спозаранку,
Подарую милому вишиванку.
Сердься, мій соколику, чи не сердься,
Будеш ти носить її коло серця.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (5 votes, average: 4,60 out of 5)

ВИШИВАНКА (“З вечора пригожого аж до ранку…”) - СОМ МИКОЛА