ЖИВІ СМОЛОСКИПИ
І
Як правди потужний спалах,
Посвяти невгасний дух,
Палає незборний Палах,
Клекоче вогнем Дідух.
Нехай не поймає скруха
Над нами ясну блакить, –
Вогонь Василя Макуха
В серцях, як пожар горить!
І звагу до помсти кличе
Відплата за тьму смертей.
Палання снажне, поривче,
Вістить смолоскип ідей.
Коли поневолення зором
Шугає по жнивах бід, –
Упасти ярким метеором,
Щоб нації дати хід!
ІІ
Прометеєм наснажені зблиски –
На московський наруги буян!
Устають вогняні обеліски
Від Кубані по Кобринь і Сян.
І від радости, повний посвяти,
Клекотить ясноводий Дніпро,
Бо на поклик Сороки завзятий
Запалало в Мороза перо.
Красний часе! Визвольна відвага
Креше гнівно погорду з-під брів:
Запорозька могутня звитяга
Ударяє в серця вогнярів.
І від Києва – ген до колиби,
Ведучи на священну борню,
Маєстату живі смолоскипи
Вибухають стовпами вогню!
ІІІ
Здавна свобода й неволя смертельний ведуть
поєдинок.
Перемагає одне – згоди між ними нема!
Здавна панує підступство, прагнучи гідність убити.
Знаймо ж відвічний закон: жити – боротись
на смерть!
1978
(2 votes, average: 3,00 out of 5)