Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



“Течуть сторучайно дюни…”

Течуть сторучайно дюни,
Піски суховійно дмуть,
Буруни, бутні буруни
Мою замітають путь.

Як смерчі – димучі зарви.
Як вихор – вогонь юги.
Душа, пожадавши барви,
Долає смертей круги

І, чорним відчаєм гнана,
Зникає в жаркій імлі…
Бездольна, як вічна рана,
Кому переллє жалі?

Для кого розкриє муки?..
Безлюддя. Безмежжя. Сум.
І, гнівно рознявши руки,
Вергає піски самум.

1951

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

“Течуть сторучайно дюни…” - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)