Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Земля парує… На безмежжя голе…”

О земле рідна, дай напою.
Щоб колосився спів! 1938.
(З вилученого)

Земля парує… На безмежжя голе
Пролився дощ, краплистий і прямий.
Виходь на поле, придніпрове поле,
Черпай наснаги й сонцепілля пий!

Пий досхочу! Це тепле вітровіння
Тобі поможе буйно розцвісти.
Пий досхочу! Ця просторінь весіння
Тобі додасть гінкої висоти.

Дивись, як дужий стовбур осокора
До сонця зводить брунькувату віть;
Кільчиться зерно, вкинуте учора,
Щоб яриною завтра зеленіть.

Земля парує… На безмежжя голе
Пролився дощ, краплистий і прямий.
Виходь на поле, придніпрове поле,
Черпай наснаги й сонцепілля пий!

1939

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

“Земля парує… На безмежжя голе…” - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)