Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Як бджоли п’ють нектар, беру слова…”

Як бджоли п’ють нектар, беру слова
З розмов урочих, мудрих архитворів,
Із глосарів, куди їх запроторив
Суворий час, напора вогнева.

Жаданий труд, що серце колива,
Гойдає душу вихорами хорів.
Його скрашають леготи повторів,
Неначе лан – волошка польова.

Самі слова – не творчість. Їх надихнути,
Налити полум’ям купальських ватр,
Ясою звершень, тугою Славути!

Тоді, метнувшись із народних надр,
Вони сповняти підуть над світами
Свій змаг, як бджола – стільники медами.

11 січня 1978.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 4,00 out of 5)

“Як бджоли п’ють нектар, беру слова…” - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)
 »