“Я по світах блукав, як Одисей…”
Дружині Вірі
Я по світах блукав, як Одисей,
А ти чекала, вірна Пенелопа.
Була далеко золота Європа,
Ще дальше – дім, і не було вістей.
Нараз, як тільки мармуром Атени
Майнули згорда й красний Београд
Розкрив очам далекості принад,
Як тільки Мюнхен задзвенів надхненний, –
Явився твій, такий жаданий лист –
І теплі сльози потекли на руки:
Після важкої, довгої розлуки
Я просіяв, окрилено-вогнист.
О будьте всі листи благословенін,
Усі слова, проказані для них,
Що дмуть – мов бризи гаваней морських
І мов канадські прерії зелені!
Мюнхен, 25 листопада 1968 р.
(3 votes, average: 1,67 out of 5)
Related posts:
- “По світах я скитався, мов скит…” Марії Гарасевич По світах я скитався, мов скит, Потоптав я нерідного рясту. Хто ж тепер я? Бідар? Сибарит? Лиш ловець […]...
- “Струнко здіймається дим! Одисей повертає в Ітаку…” Струнко здіймається дим! Одисей повертає в Ітаку. Лози врочисто шумлять. Хлюпає любо вода. Скоро зустріне його дорога Пенелопа. Заскавулить, упізнавши, […]...
- “Як сумно ти грала в той вечір розлуки…” Як сумно ти грала в той вечір розлуки, Як жалко твій спів линув вдаль, Неначе закляти хотів в свої звуки […]...
- ПІСНЯ МІСЬКИХ ДІТЕЙ сонце, сонце, поцілуй наші руки, засвіти наші очі, загрій наші тіла, бо наші матері сплять в брудних ліжках, як повії […]...
- МАТЕРІ За сполохами, за громами, За вибухами, за димами, За дорогами, за роками, За сторіками, стоморями Голосу твого не почути, Образу […]...
- “Блукав я самітно проміж деревами…” Блукав я самітно проміж деревами З моєю печаллю один І мучивсь гіркими давнішніми снами, Та й знов собі серце вразив. […]...
- “Я блукав колись по ріднім краю…” Я блукав колись по ріднім краю Раю. І шукав на сім земнім надолі Долі. Приблудився під стріхату Хату. Там дівчину […]...
- “Вчимось поволі тамувати болі…” Вчимось поволі тамувати болі, Розлукою прогірклі – пити дні. Вже тих розлук приносили доволі І білі коні, й коні вороні. […]...
- З роками клопотiв неволя З роками клопотiв неволя Бажання зводить нанiвець. Здається, що ось-ось кiнець… Та раптом посилає Доля Прекрасну зустрiч… Боже мiй! Яке […]...
- 2. ПЕРШЕ СІЧНЯ Перший день – не найпершим був. Тільки це запізно уже… Після слів, після гроз, після бур Підраховуймо жертви жертв. Щоб […]...
- “Моя дружино… Так, не легко…” Моя дружино… Так, не легко, Шлях нелегкий цей взагалі, І нам дорогу цю далеку Долать на спаренім крилі. Буває солодко […]...
- АПОСТОЛИ Спинився. І мить, може мить постояв на межі. Вони не здригнулись, коли зупинився, ні після. Вони просто поруч ішли, галілейські […]...
- ЕПІТАФІЯ НЕОКЛАСИКОВІ Не Рейн, не Волга, не Дніпро, не Вісла – Його сховає вічності ріка. Прощай – неокласичну руку стисла Після Європ […]...
- НАСОЛОДА Ходять двоє зоопарком. Обоє “під газом”. Біля кожної тварини спиняються разом. Перший каже: – Зажили б ми з тобою, як […]...
- “Світ мені усміхається тепло….” Світ мені усміхається тепло, і розлуки немає-таки. І несуть мене прудко до тебе кораблі, поїзди, літаки. Я шукав острови невідомі, […]...
- ПРО ВІК І ВИХІД З НЬОГО (Або, як люблять казати: “На межі тисячоліть”) Слідами безалкогольних весіль Врешті вступімо у безалкогольний рік. Як після запоїв, мов після похміль, Лишає нас тяжко скалічений вік. Виходим […]...
- ОТНОШЕНИЕ К БАРЫШНЕ Этот вечер решал – не в любовники выйти ль нам?- темно, никто не увидит нас. Я наклонился действительно, и действительно […]...
- СЛОВА (Із “Чотирьох квартетів”) Слова летять, музика в’ється Тільки у часі, але тільки живуче Мертвим стає. Після розмов знов Слово німує. Тільки в образах, […]...
- “Нащо слова? Ми діло несемо…” Нащо слова? Ми діло несемо. Ніщо мистецтво і мана теорій. Бо ж нам дано знайти життя само В красі неповторимій […]...
- “Ти відійшла – допоки я збагнув…” Ти відійшла – допоки я збагнув і спалахом розлуки всю об’яснив. О руки-злюки, о які прекрасні були осмути, у які […]...
- ЗЕМЛЯ Люба земле, европейська вітчизно! Кров’ю метелик фарбує крила, сівши на квіти твої, Кров спориняє пащі тюльпанів, Грає зорями в сплетах […]...
- СУПЕРЕЧНІСТЬ Суперечність, мов недоречність, Парадоксом впадає в очі. Часто хочем (воно й безпечніш!) Гармонійності часто хочем. А тут сніг – на […]...
- “Мій друже! Не можу казати Вам…” Мій Друже! Не можу казати Вам “Ексцеленціє”. Мудреці-португальці Кличуть мене “Vossa Excelentissima” Це – суперлятив. Не личить мені коло себе […]...
- Взяла Орися кошеня Взяла Орися кошеня Й воно подряпало їй руки І сльози падали в онучі Їх витирав з любов’ю я. “Чи будеш […]...
- МОЇ ФЕРМОПІЛИ Після Гурбів (найбільші бої повстанців з енкаведистами) Я із загоном у кількасот віршів вламувався крізь неприступні стіни сірого будинку на […]...
- НІЧ П’янить зелом тину драголюб, Любисток млосно розкидає руки. З передчуттям навічної розлуки Приймає діва потаємний шлюб. За свата вибравши джерельний […]...
- “Я визнаю життя…” Я визнаю життя: коли натхнення Спливає із душі бентежні соки, Коли у серці щире одкровення І злети поєднаються високі. І […]...
- “Зелені тіні по душі майнули…” Зелені тіні по душі майнули – М’якого моху свіжо-чистий тон, Безжурності глибокої затон, Одбите у прийдешньому минуле. Блаженні будьте, уші, […]...
- Осінній дощ Шумить дощ осінній, шумить монотонно. Скляні переливи, скляні передзвони. І схлипи довкола, і сльози невтішні, І скаржаться вітрові клени і […]...
- “Державні свята й трудолюбні будні…” Державні свята й трудолюбні будні Минали спрагло у словесній рудні, Де спис пера, мов кайло шахтаря, Стрічала сяйвом не одна […]...
- ПАМ’ЯТЬ І СЕРЦЕ Від сизого до голубого одвільгли хмари й дерева, і проступаюча дорога слідом торішнім ожива. Листки потрухлі, жовта глиця, насіння з […]...
- ШОПЕН Шопена вальс… Ну хто не грав його І хто не слухав? На чиїх устах Не виникала усмішка примхлива, В чиїх […]...
- БЕЗСМЕРТНИКИ Вони давно вже втратили життя, В них згасло все, що тільки малось, Умерли всі і думи, і чуття, І тільки […]...
- “Прийду до тебе після літ розлуки…” Прийду до тебе після літ розлуки, Як блудний огник з сірого відлогу, Прийду, як ангел смутку і розпуки, Що в […]...
- “Прекрасна жінка ця – в печалі…” Прекрасна жінка ця – в печалі. Про що її сумні думки? Що лебедино від’ячала Любов у молоді роки? Дивилась раною-душею […]...
- “Повіяли теплі вітри…” Повіяли теплі вітри, Минула зима з холодами, І тільки вершина гори Спокійно біліє снігами. Навічно вони залягли, Однакові в липині […]...
- “Подивись не мене Йольцю…” Подивись на мене Йольцю – (Очі – вогкий сад). М’які лінії схили до мене – (Яблука в саду). Задрімав огник […]...
- “…Ви чуєте? Ви чуєте – він спить…” …Ви чуєте? Ви чуєте – він спить! Я жду вас, товариство, як епоху! Не дай вам Бог його в мені […]...
- ВЕСНА Розцвітає весна божа, Змінились морози, Все дерево набростилось, Розвилися лози. Скрізь, де глянеш, гарно в полі, – Радість після горя; […]...
- Після заходу сонця почни Після заходу сонця почни міркувати про чорний букет, про аналіз вмирання весни на ерзацах веселих анкет, жалісливу повію Жанет – […]...