Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ХАТИНА

Над синім Дніпром, на зеленій горі,
Де гречка на сонці кипіла,
Стояла в тополях, у щасті й добрі
Хатина, як маківка, біла.

Шуміли дощі берегами Дніпра,
Поля красувались ланами,
І дочками славилась мати стара,
І батько хвалився синами.

Та хто це опівночі зрушив пили?
Кого на вигнання скарало?
Свій вік на чужині батьки дожили,
Кістьми полягли за Уралом.

По світу блукають і дочки й сини,
Пригадують будні на полі,
А може, десь б’ються за правду вони,
Своєї шукаючи долі?

Хатина ж горює на хмурій горі
І молиться в небо дірками.
Посохли тополі, на голім дворі
Вітри завивають вовками.

1944

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 2,00 out of 5)

ХАТИНА - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)