Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







НАСТАСИНІ СИНИ

Виростали у Настасі-удовиці
двоє хлопчиків на хліб та водиці.
Ой чекали хлопчики
татуся із війни.
Називали хлопчиків:
Настасині сини.
Двоє хлопців у Настасі – дві надії
на літа її вдовині молодії.
Пригортались хлопчики
до мирної весни.
Називали хлопчиків:
Настасині сини.
Хлопченята як горнята – не розбити,
виростали на водиці – не розлити.
Вирушали хлопчики
на батькові лани.
Називали хлопчиків:
Настасині сини.
А Настасі, а Настасі треба мало:
як заплаче – що синочки не видали.
Зацвітали хлопчики
бузками сивини.
Називали хлопчиків:
Настасині сини.
Ой Настасині, поріднені журбою,
Мовчки слухають і хмуряться обоє.
Невеселі хлопчики,
бо мамині вони.
Називають хлопчиків:
Настасині сини.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 3,67 out of 5)


НАСТАСИНІ СИНИ - ПЕРЕБИЙНІС ПЕТРО