Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові





ВОЄВОДА ДМИТРО

І
Просвистіла стріла з-під неба
І суцвіть материнки збила.
“Звідкіля це прийшла халепа
І яка наступає сила?”

“Воєводо, преславний Дмитре!
Валять валом, гудуть монголи.
Чуєш рипи возів на вітрі?
Обступають Київ навколо.

Незліченно їх суне, люди
Утікають далеко в плавні.
Ржуть кобили, ревуть верблюди.
Де ж поділися вої славні?

Ростислав нерозважливо кинув
Стольний город і втік байдуже.
Воєводо! Зігнувши спину
Чи гунути на зайдів дуже?”

“Геть розпуку, відважні вої!
Ми не підем відсіль нікуди.
Ліпше тут лягти головою,
Ніж конати в неволі скутим”.

ІІ
День і ніч б’є таран по стінах,
Проникають татари в діри.
Кріпко вої стоять в руїнах,
Не здаються в ярмо зневіри.

“Ліпше тут лягти головою,
Ніж конати в неволі скутим!” –
День і ніч б’ються мужні вої,
Не відходять з руїн нікуди.

Як упала стіна – з розгону
Поколотили з церкви татари.
Задзвонили жалобно дзвони,
Загули нагаїв удари.

Просвистіла стріла з-під неба,
Обминаючи камінь браво.
“Звідкіля це прийшла халепа?” –
Поточився Дмитро криваво.

І до серця притиснув руку,
Де стричала стріла відчутно.
“Гарна, гарна монгольська штука!”
І – я тур – повалився буйно.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 2,67 out of 5)

ВОЄВОДА ДМИТРО - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)