ВІДСТАНЬ

“З рання до вечора, з вечора до рання
летять стріли гартовані…”
Слово о полку Ігоровє

Летить стріла із половецьких надр,
З червоного світання, із-за Дону…
За віком вік, немов за кадром кадр,
Яка глибінь – проглянувши, холону.

Летить стріла, віки ті прошива,
Оперенням, як хижа птиця, свище.
Затаєна в ній заздрість, лють жива:
Яке глибоке в нас кореневище!

Біг манівцями перший посланець…
Туманилась земля за шелом’янем –
Бо ворогами схоплений гінець,
Замучений в тортурах перед ханом.

Мчав кінь із бойовища, не домчав,
У полинах його зітлілі кості –
Щоб донести нащадкам-русичам
Тривожну вість: живі далекі гості!

Ніс ворон-довгожитель вістку ту
І свідчення про славних сивих предків,
Ніс три століття, впавши на льоту,
І залишивши вічність попереду.

Летить стріла і простір прошива,
Оперенням, як хижа птиця, свище.
Затаєна в ній заздрість, лють жива:
Яке глибоке в нас кореневище!

Летить стріла – вже часом обросла,
Потовщала, подовжилась в ракету…
Не долетить, зіржавіє до тла! –
Продовжується рід і – відстань лету.

1980 р.

(1 votes, average: 5,00 out of 5)

ВІДСТАНЬ В снігах розвихрених гублюсь, А десь там серце любе На мене жде, що я вернусь На відстань – губи в […]...

“Устами славлена…” Устами славлена стріла стужавлена. Хвалена, хвалена, в отруті калена! Стріла окрилена, стріла доцілена. Кров’ю гартована стріла значкована....

ІНТЕРФЕРЕНЦІЯ Кохання, кохання – Що за штукенція? Молекул, атомів прочування, Одухотворена інтерференція. Заздрість, заздрість – Що за оказія? Ніч, убивча безпорадність, […]...

ОСКОЛКИ То перший cніг чи срiберне перо? То небосхил а чи межа сувора? Що день, що два – то важчає цебро […]...

ПІД НОВИЙ РІК Ішов додому, цукор ніс пайковий І думав про гіркий щоденний труд… Разком огнів світився Голлівуд У чарах новорічної обнови. Скрізь […]...

“Діти не вміють сміятись…” Діти не вміють сміятись заздрісно, Крізь сльози сміятися і від злості. Діти завжди сміються радісно. І їм заздрять дорослі. Повно […]...

ОГНИЩЕ Квітки пахнуть ясним ранком, Соловейко свище, Край дороги догорає Забуте огнище. Курить димок; головешка То сям, то там тліє, І […]...

“В моїй душі глибоке плесо сліз…” В моїй душі глибоке плесо сліз, Таке глибоке, як печаль народу, З яким я жив, з яким тужив і ріс, […]...

ПТИЦЯ РОЗЛУКИ Дорога рудим небіленим полотном Постелилась від нашого дому, А ти чорно-білою птицею Даленіла на тім полотні, Чорно-білою птицею… Коли я […]...

“Чистою-чистою, білою-білою…” Чистою-чистою, білою-білою Рання зима була. Кажуть, що біло ти зацвіла… Не уявляю тебе посивілою. Чи то прискорені, чи уповільнені Кадри […]...

“Сади цвітуть – вже не мої сади…” Сади цвітуть – вже не мої сади, І місяць сходить – не в моїх зіницях. І де та птиця, та […]...

ПОВІТРЯНИЙ ЗМІЙ Давно, ще хлопчиком, повітряного змія Пустив я в небеса, і, злинувши в блакить, Він загубився, зник, немов дитяча мрія, Що […]...

СЬОГОДНІ У МЕНЕ СВЯТО Ніні Разінковій Сьогодні у мене свято – Лист я одержав твій! І знову горить багаття Любові моєї, надій. Одержать листа […]...

“Як вікно у глибоке Полісся…” Як вікно у глибоке Полісся – Цей синіючий скромний пейзаж: Над прозоре бліде рідколісся, Над рівнини безмежні піднісся Бережницький надгоринський […]...

“Грузинській дівчині, убитій саперною лопаткою” Донечко, доню, як же нам жити, Коли тебе вбито, а свічка жива, Коли тебе вбито і кровію вмито, Коли тебе […]...

АЕРОПЛАН Верби гойдались над ставом і тихо дзвонили в повітрі. М’яко котилися хвилі над полем у злотому морі, Коник дзюрчав у […]...

Вода і дощ – істоти невмолимі вода і дощ – істоти невмолимі жива їх сіль і мова їхня рання потрапили такими молодими оскомами на наші поїдання […]...

ДОЗРІВАННЯ Синові Богдану Так, на межі весни і літа Вже не співають солов’ї, – У гніздах підростають діти І клопоти у […]...

“Над ліжком дитячим, над сном голубиним…” Над ліжком дитячим, над сном голубиним Витає, мов чайка, турбота твоя, Моя ти дружино, Моя ти єдина, – І радосте, […]...

“Побиті комарі. Як серед бойовища…” Побиті комарі. Як серед бойовища І втомлений, і змучений лежу, Бо ще один розбійник вперто свище… По стелі – кров, […]...

“Чому…” Чому, не знаю, в полі на світанні мені здається, що пругке колосся – це пір’я стріл, які бринять у грудях […]...

“Шукає вад у молодості старість…” Шукає вад у молодості старість… А що це? Чи стривоженість, чи заздрість До тих, кому передає у віно Вона своє […]...

“Лежать між нами дев’ять літ…” Лежать між нами дев’ять літ Страшної, лютої розлуки. Вже виросли мої онуки, І я уже не дядько – Дід. А […]...

VII Grave. Сцена весілля в саду Над сади і сліди мої сад-пантеон. І ромашки гадають – півспалах, півтон: – Любить… не любить… Лю… Над сади і […]...

“Цей сніг іде – такий величний!..” Цей сніг іде – такий величний! – немов наприкінці історії… Стримить до серця по дотичній і захлинається просторами. Життя й […]...

З книги “PRELUDE” (1913)СЕРЦЕ РВЕТЬСЯ Лягає сум і серце б’ється, Згадаю як літа старі. Пусти – і зразу понесеться, Куди – не знаю, а мерщій […]...

ЖУРАВЛИК Отак на світ журавлик народився. Зробив його наш син з мого листа. Синок не мучив білого журавлика. Погрався з ним […]...

ЗОЗУЛЯ Злий, сердитий з полювання повернувся зять. Теща зразу ж причепилась і давай пилять: – Де ти ходиш, де ти бродиш, […]...

“Зійди на пагорб літньої пори” Зійди на пагорб літньої пори, Вдивляйся – наслухай це диво-літо: Щось шепотять зелені явори, І колоситься в полі жито, Сміється […]...

ПОВЕРНЕННЯ ПІСНІ Вертається пісня-щедрівка, яку я навік полюбив. Біжить відчайдушна платівка, живе незабутий мотив. Летить наша пісня народна за віком прудким навздогін. […]...

“Жіноча протяжність – упродовж родів…” Жіноча протяжність – упродовж родів, Як впродовж родів безперервні шпагати, Що в’яжуть родини (не в матріархати)… Стоїть, наче гість, чоловік […]...

“Спомин про нічку-петрівочку видивом встане хрещатим…” Спомин про нічку-петрівочку видивом встане хрещатим… Часто в дитинстві здавалось – за річкою Овлур свистить. Як тоді пахли під хатою […]...

“Щедро, буйно і вільно сніги…” Щедро, буйно і вільно сніги Засипають старе кладовище. Де тут друзі, а де вороги? – Тільки вітер у полі свище....

ДИПТИХ 1 На лісу вечоровому тканні стих силует обителі святої. Безслідно зник, однак узори хвої схитнув аж у криничній глибині, і […]...

“Вдягаюся в небо і хмари…” вдягаюся в небо і хмари в кучеряві кущі й дерева в надбережні палати й вежі у схід сонця і в […]...

РАДІСТЬ Світле небо завіяло очі мені сонячним сяєвом; птичі гомони міста, чому ви за мною вганяєте? Я ж по вулицях крочу, […]...

КОЛИМСЬКА ВЕСНА Посвітлішали хмари, зігріті весною, І над горами гливий туман посвітлів,- Вже й колимська зима не здається страшною, Зм’якла сила її […]...

ОЗЕРО глибоке око гір дивиться постійно вгору бачить сонце місяць зорі часом тіло птиці що падає в його зіницю часом тіло […]...

ПОЛЮВАННЯ Тягнеться предвічне полювання, Все нові й нові ідуть стрільці, Хитрий звір од вечора до рання Водить їх, жене на манівці. […]...

“З передсвіта до вечора…” З передсвіта до вечора, А з вечора до досвіта Летить стріла каленая, Бряжчить шабля о шеломи, Тріщать списи гартовані В […]...

Related posts: