Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







“Спомин про нічку-петрівочку видивом встане хрещатим…”

Спомин про нічку-петрівочку видивом встане хрещатим…
Часто в дитинстві здавалось – за річкою Овлур свистить.
Як тоді пахли під хатою рання настурція, м’ята!
Щиро здавалося – зірка із неба у душу летить.

Ні, не відмарилось. Не відболіло. І не відстраждалось…
Є ще русалки на світі, хоч, може, й не стрілись мені.
Папороть є чародійна, хоч, може, мені й не траплялась.
Там, де легенди й казки. У дитинній моїй стороні.

Коники є горбоконики – водяться, як і водились…
Мій горбоконик не зрадив – і досі ірже з далини.
Як нам в дитинстві далекому – в нинішню зрілість хотілось!
Чи не для того, щоб нині дитинство приходило в сни?

Нині приходить дитинство – замурзане, трохи голодне…
Через плече-череднича торбинка з окрайцем висить.
Важко усім нам себе упізнати у ньому сьогодні…
Овлур в дитинстві свистів за рікою.

Тепер не свистить…

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 2,00 out of 5)


“Спомин про нічку-петрівочку видивом встане хрещатим…” - ГУЦАЛО ЄВГЕН