“В ясних снігах пречисті Гімалаї…”

Related posts:

1. “Вiд ясних зiр. І тихих вод…” Вiд ясних зiр. І тихих вод. Вiд благородного корiння. Таким почався мiй народ. Таким продовжується нинi. Мiж молодих його зiниць […]...
2. “Моя господа схована в снігах…” Моя господа схована в снігах. Лягли замети – як сагарські дюни. Порожній простір, скаргами столунний, Жадібно жде на мій майбутній […]...
3. ПІД БЕРЕЗОЮ ХАТА В СНІГАХ 1 В моїх генах пробудилася радість предків. Після міської адинамії, після тинянь по кав’ярнях – у село! – у засипане […]...
4. “Віддзеркаливсь в снігах і розмивсь…” Віддзеркаливсь в снігах і розмивсь в талих водах, на скибах рахманних. Був і степом, і полем колись, величався життям дерев’яним. […]...
5. ЛЕБІДЬ Як ляже трупом день На сонне лоно трав І вкриє чорний шовк Засмучені поля, – Я чую крик пісень, Той […]...
6. ІРОНІЧНИЙ АТРАКЦІОН Літачок цей на приколі поміж травами осів і гурчить собі довкола осоружної осі. Літачок сумний метляє, мов припнутий ланцюгом. Зветься […]...
7. ПІСНЯ СТОКРОТКИ І сонця око вогненне Не бачить більше за мене. Та й місяць гордо-сріблистий Пірнає в хмари імлисті. Коли зацвіте ласкава […]...
8. Руська мова Руська мати нас родила, Руська мати нас повила, Руська мати нас любила: Чому ж мова єй немила? Чом ся нев […]...
9. У ГАВАНІ Н. М. У гавані південній, галасливій Спочили два великі кораблі; По бурі дикій, по нічній імлі Вони зустрілись: тихі і […]...
10. ДЕКСИЛЕЙ О, Дексилею, зваго бездоганна, Що на коні на ворога летиш, Твоя смертельна, невигойна рана Тебе в безсмертну скерувала виш. Коритський […]...
11. “Я мрію про щастя жадане…” Я мрію про щастя жадане, Коли з верховіть навесні Ти вродив, дніпровий каштане, Пречисту пелюстку мені. У теплій долоні крізь […]...
12. “Тужу, як якша, в’яну за тобою…” Дружині Вірі Тужу, як якша, в’яну за тобою! Молюсь до Ками, щоб гінкий бургун Пригнав до мене буйною грозою Рахманну […]...
13. ARS CRITICA Мистецтво – що ж? Це надаремне в дно дня, дно дна сягати словом, в ядро ціляти світла темне. Ні, не […]...
14. ОДНОГО ВЕСНЯНОГО ДНЯ Віщове дерево гуде дрімотно зранку, розхильчасті гілки щось креслять нечітке, і пада тінь від них на стіл, на чаю склянку, […]...
15. СОНЕТ Коли німують людські живі душі, тоді і роси кам’яніють на зелі, а очі в молоді, немов од суші, мертвіють, облітають […]...
16. “Жіноча гладь оголених колін…” Жіноча гладь оголених колін – Хиткі ворота до земного раю. Та стогне кожен адамчук “Палаю!” І декларує пристрасний уклін. А […]...
17. Сичі На ниву в жито уночі, На полі, на роздоллі, Зліталися поволі Сичі Пожартувать, Поміркувать, Щоб бідне птаство заступить, Орлине царство […]...
18. 1. ВОЛОДИМИР Із давнини сходить, із глибин, Підводить гордо голову на кручах… Тверда рука, енергія кипуча – І рід слов’янський – мов […]...
19. БРАТОВІ Кого там виводять, кого там ведуть, Ярославе? Кого там доводять, доносять, у землю яку? Кому там забаглося Миклащука з Прокурави? […]...
20. ТРОФЕЇ Мій кожен день довершує звитягу! І кожне слово зроджує трофей! Для серця й мозку вибраних людей Підняв я стяг навснаженого […]...
21. “У синьому небі та в синьому морі…” У синьому небі та в синьому морі Посходили зорі та й стали в дорозі. Палають скорботно, освідчують болем За тими, […]...
22. ВІТРЯК На обрії старий вітряк Здіймає в небо крила. Злетіти хоче, неборак, – Піднятися несила. По груди в травах і житах […]...
23. “Мужчино, смирися, бо стервом є мужеське тіло…” Мужчино, смирися, бо стервом є мужеське тіло, Бичів йому мало, і мало нещасть, щоб смирити, Все прагне безоглядно стрічні жінки […]...
24. НА ПІДКАРПАТТІ Паруюють гори. У ранковій млі Бредуть смереки, прохолоди повні. Овальне сонце красні, буйнокровні, Проміння стеле по лункій землі. Як тихо […]...
25. “Закликав червень чарівну теплінь…” Закликав червень чарівну теплінь У тихий сад і у поля безкраї, І синя квітка не дзвенить: дінь-дінь, Коли бджола її […]...
26. ШЕВЧЕНКО Крізь хмару – хмара, крізь зорю – зоря, Крізь долю – доля, через сутність – сутнє. Отак крізь мужню музу […]...
27. ЗАБУТИ – АЛЕ ЯК? Забути?.. А чому ж являєшся у снах? Чому живеш в моїй уяві? І чом тебе одну у мріях і в […]...
28. САМООЗНАЧЕННЯ Я знаю: ми – тугі бібліофаги, І мудрість наша – шафа книжкова. Ми надто різьбимо скупі слова, Прихильники мистецтва рівноваги. […]...
29. МІСТ Уздовж нерівного русла кипучої ріки трава незаймана росла, ховаючи стежки. А десь дороги з дальніх міст шукали перевіз. І важко […]...
30. ПЕРША ГЛАВА БІБЛІЇ Коли співав ще камінь, мали крила змії і Єва одягалась в черемхове листя, тоді буйніший і хмільніший вітер віяв і […]...
31. “коли вона спала…” коли вона спала я вибудував для неї терем приносив їй страви коли вона спала звикла до несподіванок як до сходу […]...
32. “Відтоді, як на Калці князь Мстислав…” Відтоді, як на Калці князь Мстислав Спізнився вийти в бій із чорториїв, А галицький Мстислав полки послав За Галич помирати […]...
33. ПАМ’ЯТЬ ВИСОТИ Мені здається, що колись давно людина мала крила, а не руки. Мені здається, в тій даличині прапращури, мов ящури, літали. […]...
34. КРИЛА (Новорічна баляда) Через ліс-переліс, через море навкіс Новий рік для людей подарунки ніс: Кому – шапку смушеву, кому – люльку […]...
35. НА ВІДКРИТТЯ ПАМ’ЯТНИКА ЛЕСІ УКРАЇНКИ В КИЄВІ У вогняному вічному повстанні Вас винесли до світла духу крила… Ви так сучасно стали на майдані Та іменем своїм заговорили. […]...
36. “Час крила склав…” Час крила склав. Вітрів гонитви За яворами хмар не пружать… Коли ні спокою, ні битви, Поет, мов птах, за небом […]...
37. ВУЗЛИК ЗЕМЛІ Коли полину у далекі мандри, візьму з собою вузличок землиці – тієї, у якій коріння хліба, тієї, у якій моє […]...
38. АНТИТЕЗА Не вірю я громовідводу, Не захистить мене від бід і не прикриє у негоду холодний цей громовідвід. Його підносили до […]...
39. “День ішов і в промені сурмив…” День ішов і в промені сурмив, Молодим клечанням оповитий. Ради жарту викликав громи. Утішався радощами літа. Не минув. Гарячий сонця […]...
40. “Породила мене мати…” Породила мене мати У високих у палатах, Шовком повила. У золоті, в оксамиті, Мов та квіточка укрита, Росла я, росла. […]...