Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



“Жіноча гладь оголених колін…”

Жіноча гладь оголених колін –
Хиткі ворота до земного раю.
Та стогне кожен адамчук “Палаю!”
І декларує пристрасний уклін.

А потім гордо: “Все те зміїв сплін!
Задля якогось – казна-що! – звичаю,
Неначе в пеклі, мучуся й страждаю.
Душі визвольник – де ж подівся він?”

Коли в Едем відчинено ворота
І – вся в трояндах – простилилась путь,
Нехай гучить симфоніх жагота!

Любов твердині правдедно здобудь,
Бо тільки ти, продовжувачу роду,
З долоні Лади приймеш нагороду.

1984


“Жіноча гладь оголених колін…” - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)