“Присинлось: у рідних степах…”
Приснилось: у рідних степах,
Поранений, ніби вмирав я.
Чебрець відчайдушно пах,
Шуміло густе буйнотрав’я.
До неба лицем я лежав
І бачив далеку шуліку,
Що зором приземлених прав
Сягала, ненатла відвіку.
Застигне і знову кружля,
Неначе рокована доля.
А я ж і моя земля –
Внизу, як подолана воля.
Поранений, вічно лежу;
Безсмертний, без ліку вмираю.
І бачу буття межу –
Безмежну, безчасну, безкраю.
1974
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- МОЛИТВА (Чи на рідних полях…) Чи на рідних полях, Чи в чужій стороні, Осінило чи ні Святохреснеє рам’я,- Вам усім, хто поляг За тризубовий стяг […]...
- “Ще б кроків п’ять, ще три, ще крок…” Ще б кроків п’ять, ще три, ще крок – Зніми утому з пліч!.. Я на плацдармівський пісок Упав в жовтневу […]...
- КАПЕЛА В СТЕПАХ. Поема Велика зала… Гірлянда з ялини. Червоні плакати, портрети революціонерів. Великий портрет Шевченка, а над ним угорі Ленін: він схилився в […]...
- “Моє серце в херсонських степах…” Моє серце в херсонських степах, У притаєних скитських могилах. Я в душі чебрецями пропах, Випасаючи коней по схилах. Клекотить запорозький […]...
- “Білі змії повзуть по схилах…” Білі змії повзуть по схилах, Білі змії прудких завій. І не бачу я друзів милих, І не знаю, де жереб […]...
- “Коли я вмер – забув, не знаю…” Коли я вмер – забув, не знаю… Я в чорній прірві забуття… О краю мій, коханий краю, Коли ж це […]...
- ТАКИЙ ДЕНЬ Коньяк чи горілка, Голубка чи квітка увагу відвернуть, бува… Та знову немає автобуса з краю у рейсі… всі плани зрива. […]...
- ТЕРНОВА ХУСТКА Бачу я знову і знову: жито шумує густе, мамина хустка тернова над колосками цвіте. Хустка схиляється долу, згадує грізні бої. […]...
- “Заблудилось ягнятко в степах…” Заблудилось ягнятко в степах, Не гляділось, дурненьке, отари. Біга, мекає,- взяв його страх, Боляче своїм києм ударив. Загубилось у буйній […]...
- ДО РІДНИХ ДЖЕРЕЛ Юнацькі марення захмарні. Польоти… Зоряні путі… Й наївні вчинки незугарні – все тут уперше у житті. І перших пристрастей буяння, […]...
- ЗНЕМІГСЯ Я ЖИТТЯМ Знемігся я життям, грізний опир одчаю Приссався до душі, як той страшний поліп. Стою, як торс журби, дивлюся в даль […]...
- “В поминальну неділю приходим до рідних могил…” в поминальну неділю приходим до рідних могил по стежках споришевих стежках барвінкових із запилених міст до далеких обвітрених сіл по […]...
- “Ти була для мене цвітом рідних піль…” Ти була для мене цвітом рідних піль, Снігу білим пухом з верхів моїх гір, Ти була для мене сумом чорних […]...
- НАСТРІЙ Друзі мої! Вороги мої! Люде! Яка прекрасна вільна земля! Хай вічно благословенним буде її ім’я! Скільки радощів! Скільки втіхи в […]...
- ІСКРИ МЕНЕ – Імпровізація І знову години. Я лежу у високих сухих шуварах самоти. Я лежу в очах юнаків, що молодими померли, і в […]...
- ВИКЛИКАННЯ Місяць віддихає в річці, Умивається прозорою водою. А я лежу. Небо нахиляється до мене, відчуваю на собі його блакитне тіло. […]...
- “це місто – Господи – в траві по лікоть…” це місто – Господи – в траві по лікоть. на білих вершників замало ліку. тулитись крихтами на прю велику – […]...
- “Ти даруєш мені підкову…” Ти даруєш мені підкову, Дай-но – сивого підкую. Не спіткнися, мій коню, знову На зарослім, стрімкім плаю. Ти не бійся […]...
- “Доля – як вирва на площі…” Доля – як вирва на площі! Зграя залізних птахів Хижо скалками полоще Безмір шляхів. О благодатний спокою, Де твоя правда […]...
- ТРОЯНДА Пашать розхилені уста троянди, Схиляється до них душа моя. Там видно пелюстки, неначе гланди У трепетному горлі солов’я. Там видно […]...
- СМЕРТЬ І ЖИТТЯ “I зерно мусить вмерти, щоб дати В життєдайному житті життя.” Євген Маланюк Земне буття – вагітне лоно СМЕРТИ, Що в […]...
- “Гетьманські горять книгозбірні…” Гетьманські горять книгозбірні, Народу прадавні скарби, Супутники битов сумирні І свідки буття й боротьби. Лютує московська сваволя Від Волги по […]...
- ДЖУЛЬЄТТА Я – вигадка чи дійсність? пуп’янок рожевий зів’ялий рано швидкоплинна мить – розливи жайворонка чи соловейка? без поруччя моє буття […]...
- Святослав Ніч майова, українська, Світло місячне тремтить… Все заснуло. Тільки Ольга Над колискою не спить. Над дитиною схилилась, Сон рожевий зовучи: […]...
- ОЙ, ТРЕМБІТИ, ГРАЙТЕ ЛУНКО (Під коломийки) Ой по горі, по горі Гонять вівці вівчарі. Гой-гай, хлопці, грай, Прийшла воля у наш край! А по горі Горяниці […]...
- ЦИКЛІЧНІСТЬ ЖИТТЯ Циклічність життя, Народжень і смерти, Спочинку й пробуджень, Буянь, розгалужень, Зуміла затерти Різниці земного буття. Одна лиш людина За гріх […]...
- “Не раз ми ходили в дорогу…” Не раз ми ходили в дорогу, Не раз ми вертались до хати І знову брели від порогу – Правдивої цілі […]...
- КРУТІ СХОДИ РОБІТНИЧОГО ДОМУ НА 4-Й ВУЛИЦІ В НЬЮ-ЙОРКУ Такий народився, такий удавсь, Душа плазувати не звикла. Він ще недавно на линві гойдавсь, Мив хмарочосам вікна. Обертом йшла йому […]...
- “Земля поетів і земля пророків…” Земля поетів і земля пророків, Сопілки калинової земля. В криницю мого полудня високо Вітчизна строгим зором надивля. І бачить: віри […]...
- “Наша воля залишилась на полях…” Наша воля залишилась на полях (Коли пересікали Тімошку із автомата). Коли стріляли в потилиці – у казематах. На лісоповалах, у […]...
- “І знову цілу ніч верзлося…” І знову цілу ніч верзлося: біжу зацькований, мов звір, і слід кривавиться на росах, і піт рудий туманить зір. І […]...
- ХВИЛІ Б’ючи в незборні береги, Вони відхлипують, щоб знову, Набравши більшої снаги, Вдаряти в острова основу. Нехай поразка облягла Чоло бутної […]...
- Знову лежу Знову лежу серед сонних ромашок, Поглядом птиць проводжаю І на тополі два імені наших Понад собою шукаю. Ось вони – […]...
- “І виріс я на чужині…” І виріс я на чужині, І сивію в чужому краї: То одинокому мені Здається – кращого немає Нічого в бога, […]...
- “І що в тобі, моя відрадонько…” І що в тобі, моя відрадонько, Мій вищий знак, безсмертний квіт, А чи ота єдина правдонька, Що з роду в […]...
- ЛІСИ БІЛОРУСІ Ліси Білорусі – суворі ліси. Дерева – мов лицарі честі. Негусто у них показної краси, А ран – як на […]...
- Н. Маркевичу Бандуристе, орле сизий! Добре тобі, брате: Маєш крила, маєш силу, Є коли літати. Тепер летиш в Україну – Тебе виглядають. […]...
- “Я визрів і прозрів – мені нема неволі…” Я визрів і прозрів – мені нема неволі І слово не вмира на зімкнутих вустах. Душа моя живе, неначе вітер […]...
- ЗОРІ МЕРКНУТЬ На кучерявих пнях діброви Нічка сріблисті тче основи, Срібним промінням тче, гаптує, Внизу дрижучі листи туї, Внизу дрижучі… На веретені […]...
- КОХАНІЙ В симфонії є свій рояль – маестро світла, болю й неспокою. Бринить у ньому квінтою-струною любові віра, чиста, мов кришталь. […]...