Із лану вигнаний колоссям, Кукіль пригнувся до землі. Пожовкле листя заплелося В уклін стебла, як змії злі. Йому не шле […]

І Не хурделиця вихрує, Не гуде в Базарі дзвін – Чистим полем козакує, Б’ється з ворогом загін. Гей, чи долом, […]

Приснилось: у рідних степах, Поранений, ніби вмирав я. Чебрець відчайдушно пах, Шуміло густе буйнотрав’я. До неба лицем я лежав І […]

Кари кар – невимовно мало! Сном німотним, світе, не спи! Під чужим очамнілим чвалом Застогнали мої степи. І розкрита, ненатла […]

Замети снігу – як скирти. Ні перейти, ні обійти. Лише, пірнаючи по вуха, Бредуть вовки і виють глухо: – Ау-у… […]

Злітає в небо Таж Магал – Як гін вогню, як сяйва шквал. Втілившись ревно в білий мармур, Дзвенить окрилений хорал. […]

Найліпші вірші родяться вночі, Коли на світ приходять мудрі діти, Чиїм думкам у битвах володіти, Нести на подвиг правоти кличі. […]

Як я полем іду, гнеться колос до ніг. З ним сумною душею я шепіт веду; Чує колос усе в зачарованім […]

Колос колосу співає. М. Чернявський Колос колосу співає, Колос колоса питає: “Чи в глибінь іде коріння? Чи воскується насіння?” Колос […]

Коли мене в бою поцілить куля І я впаду, поранений смертельно, Передихаючи зведусь на руки І пригадаю південь України. Я […]

Кмітливим читачам Мої протектори – Микола Скеля, Архистртиг Михайло Каменюк, Ребро й Братан, що підняли бунчук На партократичний гніт полішинеля. […]

Мені співала мати про жар-птицю, Вишин володарку, пестунку хмар. Вона минає зерно і криницю, Лише вночі клює Волосожар. Бувало: смеркне; […]

Яскрава зоре! Ярко так сіяти Якби-то міг я в темній вишині Чи задивлятись на природи шати, Немов безсонний місяць, повесні. […]

Брунатний захід Дзвенить, як мідь, І б’ється пахіт У небозвідь. Полощуть ниви Небесний пруг. Рвачкий, щасливий Безкрай навкруг! Спинись, мандрівче, […]

Усі погоджуються: гострий дзюб У войовничого Івана Дзюби. На партократів пильно точить зуби Поборник правди і нищитель згуб. Так проти […]