Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові


ЖАР – ПТИЦЯ

Мені співала мати про жар-птицю,
Вишин володарку, пестунку хмар.
Вона минає зерно і криницю,
Лише вночі клює Волосожар.

Бувало: смеркне; стомлений балками,
Я на подушку голову кладу;
І мати гладить теплими руками,
Співні казки складає доладу:

“В далекім краї, в царстві золотому,
У недоступній людям далині,
Де навкруги – ні дерева, ні дому,
Ховають щастя скрині кам’яні.

Та в час, як жевріють зірок отари
І висить місяць вигнутим мечем,
До скринь жар-птиця прилітає з хмари
І відмикає золотим ключем…”

Те слово падало в дитячу душу,
Мов бризка сонця на хмурноту гір.
І я гадав: “Здобути щастя мушу,
Що б не було, всьому навперекір!”

І думав я: “Візьму вночі рушницю
Із килимів у діда на стіні,
Підстережу й застрелю ту жар-птицю,
Щоб відімкнути скрині кам’яні”.

1938

ЖАР – ПТИЦЯ - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)