“Не гань сонета, молодий письмаче…”

Related posts:

1. “Молодий весняний грім…” Молодий весняний грім, Синє його рокотання Збуджує в серці моїм Тужливе чекання, Коли вже знедолений люд, Зачувши весняні грози, Не […]...
2. КОРІННЯ СЕРЦЯ Коли остання мить проб’є, коли в зіниці вічна ніч нахлине, – ви серце зболено моє посійте в землю під кущем […]...
3. МОЛОДИЙ ЛІС Він виріс на місці пралісу – на довгому повоєнному зрубі. Він заскочив аж на толоку, де пасли тоді маржину, і […]...
4. “Павло з Алепу, молодий монах…” Павл з Алепу, молодий монах, Колись прикрашував свої записки, Як він ходив по київських церквах, Поївши каші з січової миски. […]...
5. “Сонет – величний пам’ятник хвилині…” Сонет – величний пам’ятник хвилині, Душі об’явлення для проминань Безсмертних днів. На святощі поглянь: Очисні жертви, дива страховинні Чекають сповнення […]...
6. “Молодий я, молодий…” Молодий я, молодий, Повний сили та одваги, Гей, життя, виходь на бій, – Пожартуєм для розваги! Гей, життя, ставай, тремти! […]...
7. ШЕВЧЕНКО В ВІННІПЕЗІ А. Драгоманові Чоло – як сонце! З-під навислих брів Зорить поет на простір Манітоби, На злет ланів, на вуличні оздоби, […]...
8. МОЛОДИЙ ПОЕТ Над лугом буря свище, наче пуга, І вітряна кряжами кряче пря, мов не ліси хвилюють, а моря, та в серце […]...
9. МОЛОДИЙ ГРІМ Перший грім! Він ударив гарячим, несподіваним жаром. Гей, та де ж ваша сила юнача, вогнекрилі Ікари? А розправте-но зігнуті плечі […]...
10. СРІБНИЙ СОНЕТ М. Алексеєву Посріблені ліси окуталися тінню, А небосхил горить і віти золотить. Виходжу я на шлях – на смугу ясно […]...
11. ПЕРШ, НІЖ ПІВЕНЬ ЗАПІЄ Петро – не Юда. Він любив Учителя. І вуст він зроду був би не отверз. …Коли вели Ісуса до мучителя, […]...
12. ОГЛЯДАЮЧИ МАРМУРИ ЕЛДЖІНА Мій дух ослабнув – смертности тягар, Немов дрімота, володіє мною, Віщує все природою сумною, Що я помру, не збувшися примар. […]...
13. СМЕРТЬ І ЖИТТЯ “I зерно мусить вмерти, щоб дати В життєдайному житті життя.” Євген Маланюк Земне буття – вагітне лоно СМЕРТИ, Що в […]...
14. ЗЕМНА МАДОННА Як iонiйськая колона, Рожевiє дiвочий снiг, Ховаючи опуклiсть лона В лiлеях рук, в лiлеях нiг. Єдина! Не ображу зором Двiйник […]...
15. ПОРТРЕТИ Надходить час – і вчений чи поет Свій остаточний обира портрет… І ось уже в історію ввійшло Захмарене Тарасове чоло, […]...
16. “Коли б я знав, що розлучусь з тобою…” Коли б я знав, що розлучусь з тобою, О краю мій, о земленько свята, Що я, отруєний журбою, В світах […]...
17. “Похвальна думка, мій Друже…” Похвальна думка, мій Друже, За взором садиби Данте Закласти бібліотеку Й закупити рукописи: Це стиль фльорентійський! Але скільки книжок, Шкідливих […]...
18. “Ви довго боком, оком Бог водив…” Ви довго боком, оком Бог водив. Око В Око. Високо Гюго косив… І Сиваша висі Он Бог обно- вив, Бо […]...
19. НА СМЕРТЬ ПАНТЕЛЕЙМОНА КУЛІША Рукою водив перед смертю, писав у повітрі усе, що колись дописати не встиг, не зумів. Писання те потім злилося з […]...
20. “Ми здавна прагнем пориву й краси…” Ми здавна прагнем пориву й краси, Звитяги слова, роздумів і діла; Даруєм людям гойні голоси, Щоб горда звага в серці […]...
21. ОНАЦЬКИЙ У РИМІ О, як гучать міцні терцини Данте! Дзвенить Горацій – мов моцарська мідь. І никне збоку невиразна блідь У неясних задвірках […]...
22. МАКИ Л. В. Пилипенкові Мені хочеться ходити з одрізаною головою Данте на руках і слухати про любов до Беатріче… Шелестіли жита, […]...
23. ТРИ НАРОДЖЕННЯ ПОЕТА Людське народження не вимага печатки – Його засвідчує сама свята земля. Та я своє життя розпочинав спочатку І раз, і […]...
24. FIRENZE Ертруська кров тече в блакитних жилах, Жагою збурена етруська кров! Жорстокий Рим, що тіло поборов, Не знищив духа вільного спочилих […]...
25. “Не розповісти – показати має…” Не розповісти – показати має Краси і правди спрагнений поет! У нього визріє лишень сюжет, Якщо яскравих образів немає. Короткий […]...
26. 1933 Тридцять третя весна У двадцятім сторіччі До людей, навісна, Заглядала у вічі. І в поле повз худий селюк Шукати мерзлу […]...
27. 10. ЗАКОРЕНИ СЛОВО Вложи слово своє у душу, щоби краплею прозорого алмазу і рухалось площиною свідомости й різьбило образ Твій. Защепи слово своє […]...
28. “Ні, зорянице, злотом і рубіном…” Ні, зорянице, злотом і рубіном Ти не скрашай ясних своїх перстів: Ще того персня майстер не зробив, Щоб був тебе […]...
29. “О, dolce stil nuovo – красний стиль…” О, dolce stil nuovo – красний стиль, Земного слова неземна окрасо! Благословенна будь, етруська расо, Що розбуяла – мов прибої […]...
30. ПТАШИНЕ ІМЕННЯ Опукла спокусливість ліній пливучих схвильовану плоть за хвилину озвучить; і ніч насолоди, спожита поволі, розчиниться в грудях крупинкою солі. Від […]...
31. ШУЛІКА – …шуліка – птаха кровожерна, ЇЇ камінням проганяй із двору,- Мені батьки в дитинстві говорили. А я, подумавши, гадав – […]...
32. “Народе мій! Коли за тебе встануть…” Народе мій! Коли за тебе встануть Твої змордовані, пригнічені сини? Коли для нас хвилини ті настануть, Що скинемо ми з […]...
33. “Що гордий Рим данину роксолянам…” Святополкові Шумському Що гордий Рим данину роксолянам – Землі моїй – пригноблено платив, У тих реаліях немов із див, Бо […]...
34. ЦЯ НІЧ Це була ніч, коли кожному нараз прояснилася його обмеженість у собі птиці зрозуміли своє нещастя у крилах, дерева своє – […]...
35. В ЗИМОВУ НІЧ Ніч холоднюча надворі. В тиші дерева тріщать. В небі по-зимньому зорі, Мов перемерзлі, тремтять. Вийду і враз пригадаю: Був ще […]...
36. ДО ТАРАСА ЗА РІЧКУ АХЕРОН Недоспів твій доспівую, мій брате… Насліддє дороге, клейнодами багате, Лишив єси мені в твоїй тридцятиструнній, В твоїй поезії високій, многодумній, […]...
37. “Коли на березі Дніпра…” Коли на березі Дніпра Лежу вночі біля костра, – Чоло пашить, а в спину зимно, – Мене проймає безпричинно Бентежне, […]...
38. С – ГЕТЬМАН ПЕТРО САГАЙДАЧНИЙ Сагайдачний – гетьман славний, У народі легендарний, Як з походу повертався, З усіма людьми вітався....
39. ЖАБКА ІЗ ЧЕРВОНИМ ЧЕРЕВЦЕМ Де город – до берега крутого, Тут була криниця із криниць. До її цілющої вологи Я постійно й спрагло падав […]...
40. ЯВОРОВА ПОВІСТЬ Мала балада Мав дяк в селі найкращу доню, дівчину явір покохав. Почула плід у свому лоні по ночі, п’яній від […]...