МАЄСТАТ БУЛАВИ
У блиску звитяжної слави,
Як Фенікса подув живий,
Встає маєстат золотавий
Лункої в віках Булави.
Під нею змагалися вої,
Вітаючи владу берла.
Із надер землі січової
Для неї наснага текла.
О ви, що довіру забули!
Розкрийте глибинні чуття
Для сяйва, що знало минуле,
Що творче веде майбуття.
Воно – як могутня принада –
Виповнює борті сердець.
Гартована в думах відрада
Йому накладає вінець.
І никнуть миндальні примари,
І в лад благодатний, новий,
Над колотом чорної свари
Гряде маєстат Булави.
1951
(3 votes, average: 4,00 out of 5)
Related posts:
- “Мистецтва радісна принада…” Мистецтва радісна принада, Його прилюбної хвали Ласкавий клич, могутня влада Мене світами повели. Вони роздмуханому зору З’явили праведну красу, Оздобний […]...
- СЛОВО (У вінок Т. Шевченкові) Немудрий цар твоє премудре слово Топтав полками – квітли пурпурово Ненатлі болі українських ран! Зухвалий вождь, озлоблений тиран, Його обкраював […]...
- ЄГИПЕТСЬКИЙ ОБЕЛІСК В заграві світла, на плацу Конкорда, Поміж юрби, де плеще водограй, Якому заздрить осяйний Версай, Чарує зір його постава года. […]...
- СОНЕТ В єгипетській гарячій далині, Над хвилями задуманого Нілу, Тисячоліттями стоїть могила: Там жменю зерна віднайшли в труні. Та хоч воно […]...
- ЗЕРНО Покладу на долоні зерно: Скільки праці ввібрало воно, Скільки віри і поту святого В цій малесенькій крихті живого! Що ж […]...
- ПРОВИНА Ми провинились, боже; ми – в болото насіння кинули. Воно ж-росте: так плавно вгору тане і цвіте, мов протилежність свічки. […]...
- “Озирнулись маки: що таке…” Озирнулись маки: що таке? Вітер крикунв макам: утікайте! Голови червоні пригинайте І тікайте, бо воно таке! Потолоче, витолоче, вимне, Гляньте: […]...
- “Є в мене життєрадісне звіря…” Є в мене життєрадісне звіря: воно до сонця лащиться, і радість його від сонця. Коли тепле й сите, розвіює добробут […]...
- “Обвалюється берег…” Обвалюється берег на сивого півня у джерелі. Блискуче насіння виповнює луки, що завше в мені. І знову ростки його в […]...
- КАСТАЛЬСЬКЕ ДЖЕРЕЛО З Кастальського надпивши джерела, Стою на скелі, серцем проясніла. Мене поймає таємнича мла – Немов прадавні дні загомоніли, Неначе Пітія […]...
- НЕСТОР МАХНО І Не крик гайвороння, не клекіт шулік – Лунає ланами отаманів клик. Дуднить Приозів’я, і Гумань гуде – Отаман зухвалу […]...
- “Сердець отаву, чисту й соковиту…” Сердець отаву, чисту й соковиту, Нехай топтав чи не топтав одчай, Бери, як дар цього земного світу, І пелюстками задумів […]...
- “Устами славлена…” Устами славлена стріла стужавлена. Хвалена, хвалена, в отруті калена! Стріла окрилена, стріла доцілена. Кров’ю гартована стріла значкована....
- МАРІЇ ЛИПІ Нехай світ радіє, Що серед людей Були Ви, надіє Сердець. Це ж Ваші жіночі очі Кохали батька і сина,- І […]...
- ГАММА У мене бажання – співать про кохання… Коли все темніє, покинуть надії, Ти чуєш, щось віє, і кличе, і мліє?.. […]...
- “Потіхи серце прагне…” Потіхи серце прагне; Тоді – відлучуй біль; Тоді – мала відрада Притишує журбу. Тоді – вдавайся спати, Тоді в урочий […]...
- БЕЗСОННЯ Солодка дрімота, мов стомлена мати, Проводить рукою по віях моїх, А серце, що зроду не відало втіх, Товчеться – й […]...
- СВЯТО Об’єднані радістю люди, Зливаються пісні і сміх. І щастя виповнює груди, І падає, падає сніг. У парках лунають оркестри, Ялинки […]...
- “Безсиле холодне сонце…” Безсиле холодне сонце Бороло повстану тьму… Кому розгадати сон цей, Позбутись біди кому? Вужами, як чахлі сквирі, Сухий плазував туман. […]...
- “Долини в лондонські тумани…” Долини в лондонські тумани Дбайливо кутали дуби, І сонце, сторож невблаганний, Спливало, спрагнене плавби. Лилась дорога під колеса, Прорвавши поли […]...
- “Ти з’являєшся, як ранок…” Ти з’являєшся, як ранок… Там, на заході ще ніч, А на сході уже небо Червоніє від проміння, Блиску сонця золотого… […]...
- “Сосновий ліс, сніги і тиша…” Сосновий ліс, сніги і тиша, Клюють калину снігурі. І тінь від тіні голубіша, І синь, і сонце угорі. Куди не […]...
- П’ЯТА СИМФОНІЯ БЕТХОВЕНА І прояснялося тоді, За хмарою світився місяць, 1 розганяли ліхтарі Пітьму в завулки передмістя. І просиналися весна В передчутті тепла […]...
- КУДА? – Куда ти йдеш, єдиний мій? – Я й сам не знаю, де! Хіба ж та доля вповіда, Куда вна […]...
- МОЄ ВІКНО Моє вікно. Перекреслене рамами. Обплетене вітами яблунь, обліплене листям. Воно з шматками блакиті склом облите. На ньому, мов шаблі, танцюють […]...
- ГРИМИ, ГРИМИ, МОГУТНЯ ПІСНЕ! Грими, грими, могутня пісне, Як ті громи весняних бур. Хай знає панство ненависне, Що наша армія, як мур. Ми стали […]...
- ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ Вклонившись гречно, влесливо-рахманну Повів промову польський посланець: “Прошу одуматись. Легкий кінець Не за горами… жегна я дістану”. Підвівсь Богдан – […]...
- “Легкою млою свіжих вечорів…” Легкою млою свіжих вечорів І порохами обважнілих черед – Яке це щастя, вибрівши з вітрів, Томити втоми ворохобний веред! Коли […]...
- “Жадоба світу, що дрімала в снах…” Жадоба світу, що дрімала в снах, Ненатлим смерчем вибухла з війною, І давні жалі тьмяною луною По срібляних померкли полинах. […]...
- “Місяць вповні мордує женців…” “…щоб ваша милість, брати наші залишивши жнива, прибули з добрим воєнним риштунком до нас”. (З Переяславського Універсалу Богдана Хмельницького) місяць […]...
- “Піднявши білі прапори…” Піднявши білі прапори, Пливе в полон хуртеча. Полярна півноче, кори! Йде звага молодеча. Лише пратишу не поруш, Могутня, довга ноче. […]...
- ДІВЧИНІ БЕЗ КРАЇНИ Добра сестро птахів, дівчино без спогаду, щоночі дивишся крізь спів чужих каламуть, щоранку дивишся крізь вій золоту погоду, як у […]...
- НАПЕРЕДОДНІ Спахає північ. Як луна століть, Сурмлять сичі над урвищем бездонним. До Жовтих Вод нестриманим розгоном Пливуть полки – мов грози […]...
- “Із тої пори, як сказав на лозинці…” Із тої пори, як сказав на лозинці, Як літеру вивів на папірці, Росло чортовиння йому на мізинці, Чи, скажем точніше, […]...
- Похвалу принесу Похвалу принесу Сладкому Іисусу, Бо той моя слава И всЂм єсть похвала. Іисусе прекрасный! В ТроицЂ славимый, ВсЂм непостижимый, Архангелов […]...
- “Коли згасає вересневий жеврій…” Коли згасає вересневий жеврій І на гаряче золото дерев Дряпіжно падає, мов хитрий лев, Біловолосий завирюхи мервій, Куди подінеться плакучих […]...
- “Кохана вмерла…” – Кохана вмерла. – …І ти заходиш, сонце. Де ж відрада Нам, бідним? Смерть і тут витає. Он хтось розкурює […]...
- ПОВЕРНЕННЯ Як нещасний старець, у сухотницькій зморі, Збайдужілий до світу й свого майбуття, Я з неволі, немов з катастрофи на морі, […]...
- ДО НЕВІРНОЇ Було б шануваться, З другими не знаться, Жили б, жили бі ми з тобою, Як би серце із душою. А […]...
- “І вигорне хмурий обірй…” І вигорне хмурий обрій Не храми – гори костей, І буде в господі добрій Братання лютих людей. Розкриються нагло очі, […]...