Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






КІНЬ

Затекли туманом темні очі,
Світлі сльози краплями пливуть…
Та бреде за возом він, охочий
Доверстати нескінченну путь.

Десь позаду поле неозоре
Стільки літ напружено орав!
Уставали пшениці, як море,
Стигли ночі на привіллі трав!

А тепер дорогою крутою,
Поминувши спалені степи,
На чужину з болем і журбою
Він іде худий, напівсліпий.

І оброслі вузлуваті ноги
Ледве тягне під чуже гілля,
І не знає, де кінець дороги
І чия постелеться земля.

Рідний коню! На поталу вражу
Ти лишатись, мабуть, не схотів,
Щоб не бачити, як ниву нашу
Потолочить стовпище катів.

Тож ідеш, натруджений, охочий
Доверстати нескінченну путь.
Мандри, мандри! Замрякають очі,
Світлі сльози краплями пливуть.

1944

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

КІНЬ - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)