ДУЕТ МАЗЕПИ Й МОТРІ
(Мазепа одночасно з Мотрею)
Коли тебе, малу перлину,
Я до хреста в руках тримав, –
Церковний спів лунав і линув
До Бога псальмою октав.
Минали будні самотою –
Літа не вбили плоть мою…
Тепер стою перед тобою
І щастя в серці не таю.
Чуття прокинулись приспалі.
Нехай не вернуться літа, –
З’явилась ти на цьому балі
Така земна й така сята!
Твоя краса пашить, невпинна,
Твоя хода – ставна й легка,
Неначе шия лебедина,
Твоя звиваєтсья рука.
І я душею воскрешаю,
І я в життя пірнаю знов.
Моя кохана, мій розмаю,
В моїй душі кипить любов!
(Мотря одночасно з Мазепою)
Коли, немов піднявши крила,
Ти вів полки, як поводир,
Стояла довго я і снила
Круте чоло, орлиний зір.
Минали будні самотою –
Жага палила плоть мою…
Тепер стою перед тобою
І щастя в серці не таю.
Чуття співають розбуялі,
Немов потоки ясноти:
З’явився ти на цьому балі
Такий земний, такий святий!
Твоя володаря постава
І твій гетьманський маєстат
Підносять дух, як буйна слава,
Що множить подвиги стократ.
І я душею вдаль сіяю –
Як булава між корогов.
О мій коханий, мій розмаю,
В моїй душі кипить любов!
1949
(2 votes, average: 2,50 out of 5)