Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



“Квітчастий луг і дощик золотий…”

+

Квітчастий луг і дощик золотий.
А в далині, мов акварелі, –

Примружились гаї, замислились оселі…

Ах, серце, пий!

Повітря – мов прив’ялий трунок.

Це рання осінь шле цілунок

Такий чудовий та сумний.

Стою я сам посеред нив чужих,
Немов покинута офіра.
І слухає мій сум
природа. Люба. Щира.

Крізь плач, крізь сміх.

Вона сама – царівна мила –

Не раз свій смуток хоронила

В самій собі, в піснях своїх.

Стою. Молюсь. Так тихо-тихо скрізь, –
Мов перед образом Мадонни.
Лиш
від осель пливуть тужні, обнявшись, дзвони, –

Узори сліз

Лише з-над хмар часом прилине

Прощання з летом журавлине –

Погасле, як грезет із риз…

Гей, над дорогою стоїть верба,
Дзвінкі дощові струни ловить,
Все
вітами хитає, наче сумно мовить:

Журба, журба…

Отак роки, отак без краю

На струнах Вічності перебираю

Я, одинокая верба.

1915


“Квітчастий луг і дощик золотий…” - ТИЧИНА ПАВЛО