Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



БОСИЙ ОЛЕНЬ

Віддавна так у світі повелось –
Кохання з чоловіка робить щось,
Коли блистить вже шкура, а не шкіра,
І з тебе робиться баран чи лось.

Чи олень, чи козел, чи цап. Якось
Вже стати оленятком довелось,
Та я не хочу грати ролю звіра,
Кажу до неба: не метаморфозь.

У мірку добру вмотуюсь сукна,
Іду крізь морок, сповнений морок,
Заходжу в сад босоніж, як пророк,
Скрадаюсь тихо до її вікна.

Стою собі й регочу біля грат –
Кохатись людяно миліш стократ.


БОСИЙ ОЛЕНЬ - ЛУЧУК ІВАН