ОДУРЕНА
Він байдуже потис її руку
І не чув її милих докорів,
І так довго стогнали по бруку
Перестуки її підборів.
І стояв він, тупий, плечистий,
І байдужий, немов колода.
І здалося – на ціле місто
Заридала вона на сходах.
(5 votes, average: 4,20 out of 5)
Related posts:
- 5. БУРЯ Від хмар, що грозою нависли, сховайся в старому Ринку у браму середньовічну і слухай, як дощ на бруку вистукує марш […]...
- ІВАНО-ФРАНКІВСЬКУ ЧИ СТАНИСЛАВОВУ Це не вірш і не опис, немов у Боплана, а просто місто гречності і сентиментів, в якому хтось за курку […]...
- “Не вір, не вір, що інші всі – негарні…” Не вір, не вір, що інші всі – негарні, А я байдужий до других жінок. Той відсвіт, що вона для […]...
- “У кожнім парку – масова могила…” У кожнім парку – масова могила, Лежать прикриті кості й черепи. Кричало небо, плакали степи, А світ мовчав, ховаючись під […]...
- “Зелений коник…” Зелений коник Залетів у дім, Зелений коник На четвертий поверх. Зелений коник Проти мене сів – Такий смішний, Такий химерний […]...
- “Я визрів і прозрів – мені нема неволі…” Я визрів і прозрів – мені нема неволі І слово не вмира на зімкнутих вустах. Душа моя живе, неначе вітер […]...
- ОЛЕНЬ Бігав олень горами, Горами, долами, Він по лісу скакав Гнучкими ногами, Густий ліс роздирав Рясними рогами. Чи по тих горах, […]...
- ПОЕМА ПРО ВІТРИНИ Скляні очі кам’яниць, над ними чола балконів, рійний, стрійний танець світла красок, тонів. О місто, місто, місто – гігантний заліза […]...
- Після кіно Михайлові Саченку Сьогодні ввечері на останній сеанс у кінотеатр “Дніпро” прийшло 27 Василів, Степанів, Микол та Іванів, а вийшло з […]...
- “Уночі його вели на розстріл…” Уночі його вели на розстріл. Хтось тримав ліхтар, мов смолоскип, На неголенім обличчі гострі Волоски… Віддалік, немов цілком байдуже, Офіцер […]...
- ПРОЧИТАН Уздовж причілля тінь лягає вогко, а коло брам розколений колодязь, у землю встромлений, немов колода, зеленим, молодим сміється мохом. Патлатий, […]...
- МІСТО Місто вечірнє моє розправляє натруджені плечі, а розгойданий вечір на рожевій, тонкій парусині опускається в білі двори. Місто моє не […]...
- “Люди – прекрасні…” Люди – прекрасні. Земля – мов казка. Кращого сонця ніде нема. Загруз я по серце У землю в’язко. Вона мене […]...
- ВОНА ТАМ Є Стояв я сам-один, немов на варті Забутий вояк у чужій землі, І України я шукав на карті, Шукав, шукав, та […]...
- “Осінній вечір морозом дихав…” Осінній вечір морозом дихав У небі місяць, немов п’ятак… Вона пройшла непомітно, тихо, Голівку мило схиливши так. Вона пройшла – […]...
- ПОХВАЛА НЕПІДКУПНІЙ Коли здалось, що все пішло за доляр – Земля і честь, могили й вівтарі, Коли вже навіть провіщати долю Взялись […]...
- 4. ЩО Я РОБИВ ВНОЧІ? Надворі пітьма хрумкала в зубах квітів і заплакані дівчата під моїм бальконом простягали свої почуття до мене, мов тремтячі руки, […]...
- “Вона зійшла до моря. Хто вона…” Вона зійшла до моря. Хто вона – Навіть самій їй байдуже віднині… …Хіба ж не всі ми – єдності луна […]...
- “Десь суть була…” Десь суть була, осталися одгадки, десь дім стояв, та як його знайти? Мій шлях неждано виховзнув з-під ніг піском розлився […]...
- П’ЯТНАДЦЯТЬ 1 Вона коханням вичерпає з тебе останки почуття і ніжність, щоб ти ціле життя тужив за нею, щоб ти чекав […]...
- Дума шоста Мати мов німа стояла, Вельми дивувалась: Не таким вона султана Бачити лякалась: “І тебе він не займає І не обіймає?” […]...
- Так легко нам. І ранок – мов пастель Так легко нам. І ранок – мов пастель. Та ще звучать, глибинні і гортанні, живі пісні загиблих на світанні, полеглих […]...
- ЇЇ ВІДСУТНІСТЬ Повите в зорі, місто Запоріжжя Переді мною спало – на виду, А я стояв, як статуя в саду, І пахіт […]...
- “Не видивлено зелених світлячків листя…” Не видивлено зелених світлячків листя, Не випито неба криницю до дна. Вулиця чиста, мов на свято врочисте Виметена вітру мітлою […]...
- Iснують рiзнi рiвнi iнтелекту Iснують рiзнi рiвнi iнтелекту. На першому живуть, немов трава. Мети нема. До iстини далеко. Їм байдуже – сiвба це чи […]...
- “Червоною задумливою лінією…” Червоною задумливою лінією У сизих вербах, в голубій імлі В тонкій руці з прив’яленою лілією Окреслилась ти на вечірнім тлі […]...
- ЄГИПЕТСЬКИЙ ОБЕЛІСК В заграві світла, на плацу Конкорда, Поміж юрби, де плеще водограй, Якому заздрить осяйний Версай, Чарує зір його постава года. […]...
- ОСІННЯ ДОРОГА Осінь прийшла тепла і ніжна, як живіт коханої жінки. Мов руки зламавши в ключицях, проплив журавлиний ключ. Дві верби спинились […]...
- ВОНА Немов телиця йде І коливає звільна пругким задом, Ступаючи чуть більшими, ніж треба для грації ногами. А сила мяс на […]...
- БЕРЕЖАНИ Приїхав знов через багато літ В те місто… в це містечко – помаліло: Применшив так його незмірний світ. І в […]...
- “Вона несе, немов у чаші повній…” Вона несе, немов у чаші повній, Солодку нерозхлюпаність вина, Вона себе несе в обійми, хай гріховні, Вся – світла й […]...
- “Бузок до ранку шелестів…” Катерині Білокур Бузок до ранку шелестів, Жасмин шумів до ранку, І сад, у сутінках до брів, Немов картина в рамі, […]...
- Сільський спокій Люблю і славлю я село, коня і плуг, Час оранки, сівби і урожаю І пісню, повну радості чи жалю, Перестуки […]...
- “Під ковдрою засніженого вечора…” Під ковдрою засніженого вечора нутрує місто. У зіницях вікон блакитно фосфорують кінескопи. На велетах благоповерхових ворушаться допитливо, здивовано гнучкі тоненькі […]...
- НАУКА У лісі, що грибами весь пропах, блукав я в сутінках імлистих. І враз пройняв мене смертельний страх, і затремтів я, […]...
- ПОЕТ Тодосеві Осьмачці Ціле життя він груз в самотності – з очима білими, як дим. Із каламутних вод витягував слова і […]...
- ЧОТИРНАДЦЯТЬ 1. Зітреш, цілуючи уста, прилипне дотик їй до шкіри, тоді без дотику впадеш в зневіру. Загусне віддих на губах, затиснуть […]...
- КІНЕЦЬ СВІТУ Мов бура плахта, хмара круків сідає на дахах бриластих, і місяць, звівши сині руки, немов пророк, став місто клясти. За […]...
- 3. Цієї ночі Цієї ночі зеленим потягом ти наближаєшся до Києва, але потяга нема а чи просто не видно, і я бачу над […]...
- “Я даром, даром дав усе…” Я даром, даром дав усе, Що мав святе, усе їм дав! Нащо ж кудись ріка несе В незнану даль мій […]...