Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Колись дурною головою…”

Колись дурною головою
Я думав: “Горенько зо мною!
Як доведеться в світі жить?
Людей і господа хвалить?
В багні колодою гнилою
Валятись, старітися, гнить.
Умерти й сліду не покинуть
На обікраденій землі…
О горе! горенько мені!
І де я в світі заховаюсь?
Щодень пілати розпинають,
Морозять, шкварять на огні!”

21 іюля [1859],
Черкаси

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,50 out of 5)

“Колись дурною головою…” - ШЕВЧЕНКО ТАРАС