“Я не вмирав ніколи – я живу…”

Related posts:

1. ЩЕ Й ДОСІ Я ДИВУЮСЬ Ще й досі я дивуюсь, Дивлюся, мов дитина, Великими очима На світ і на людей. Пора б прибрати позу, Мовляв, […]...
2. БІЛА НІЧ Ніч тиха прийшла і свята, мов молитва, така врочиста. Воістину, Боже дитя народилося в цьому місті. Прийшла зачарована ніч, мов […]...
3. “Ще молодесенька. Навшпиньках не ходило…” Ще молодесенька. Навшпиньках не ходило Її ще серце під вікном любові. І от вона співає “Подоляночку” І, над кульбабами співаючи, […]...
4. “Анахоретом я живу…” Анахоретом я живу На березі морському. Молюсь на квіти і траву, Радію штилю й шторму. Гримить прибій, цвіте блакить, Змивають […]...
5. “Отак живу: як мавпа серед мавп…” Отак живу: як мавпа серед мавп, Чолом прогрішним із тавром зажури все б’юся об тверді камінні мури, як їхній раб, […]...
6. ВОНА ПРИЙШЛА Вона прийшла непрохана й неждана, І я її зустріти не зумів. Вона до мене випливла з туману Моїх юнацьких несміливих […]...
7. СТЕП Їдемо з батьком степом серед ночі; То як мій коник заграє, заскаче, Зараз чогось мому батькові в очі Сльози навернуться, […]...
8. Вічними не будемо ніколи вічними не будемо ніколи мертвими не станемо навіки осінь як останню непокору збережуть поети і каліки дощ як перестояне мовчання […]...
9. “Я вже ніколи довіку тебе не побачу…” Я вже ніколи довіку тебе не побачу, Земле моя. Не почую гучного Дніпра. Не обійму запорозьку Хортицю козачу, Впавши на […]...
10. “Живу, живу – ридаю…” Живу, живу – ридаю, Живу, живу – сміюсь. Чого живу – не знаю І думати боюсь. Такий цей світ прекрасний, […]...
11. “Последний день живу я в странном доме…” Последний день живу я в странном доме, чужом, как все дома, где я жила. Загнав зрачки в укрытие ладони, прохлада […]...
12. “Відлітають у дальній вирій…” Відлітають у дальній вирій Журавлині журні ключі. Довго чути в октаві щирій Прощавання сумне вночі. Розливається в темнім небі Монотонне […]...
13. “Вже бракне слів. Важка хода пера…” Вже бракне слів. Важка хода пера. Рипить воно, немов правдавній спомин. Але мені ще не прийшла пора летіти в ірій […]...
14. АПОСТОЛЬСЬКЕ ПОСЛАННЯ ТОГО, ХТО БУВ ПРИСУТНІЙ НЕЗРИМО І НІКОЛИ НЕ НАЗВАНИЙ Мій час не настав і вже не настане ніколи. Призначив Господь мені: бути апостолом – задовго до того, коли народився […]...
15. “На Лесбосі ніколи не була ти…” На Лесбосі ніколи не була ти, Де ж ти взялась, до чорта, отака, Із ніжними колінами теляти, Яке навік злякалося […]...
16. МРІЯ БЮРОКРАТА Як гляну на місяць і зорі червоні, Хотів би я вгору летіти в балоні, Покинув би службу і землю прокляту, […]...
17. “Час пливе, а я живу, як тінь…” Час пливе, а я живу, як тінь. Мертво в душах, порожньо і глухо. Жду не лицарів, але прозрінь – Пломінкого […]...
18. ДУША БЕРЕЗИ Нас – океан. Але ж кому у спадок Дісталось істини святе зерно? Якщо життя лише сліпий випадок – Яким безглуздям […]...
19. НАЙДОВШИЙ ДЕНЬ ЛІТА Прогнулась вишнева різка, Мов сіла душа чужа. І сонце упало різко, Зіскочивши із ножа, Й так червоно розлилося, Скривавивши небокрай… […]...
20. “Прийшла! Таки прийшла нарешті…” Прийшла! Таки прийшла нарешті! А я вже думав, що минеш ти Мене в мойому барлозі! – І знову став я […]...
21. “Виходжу в сад, він чорний і худий…” Виходжу в сад, він чорний і худий, йому вже ані яблучко не сниться. Шовковий шум танечної ходи йому на згадку […]...
22. “Чи бачив хто слов’янську дівчину…” Чи бачив хто слов’янську дівчину? Чи чув коли, як річ вона веде, Жартуючи в веселую годину? Або тоді, як сонечко […]...
23. “Черемхова гілка…” Черемхова гілка, Вечірня пора. Далека сопілка На схилах Дніпра. Я гілку рукою Ледь-ледь відхилю. Я землю такою Найбільше люблю. Люблю, […]...
24. “На березі моря, на жовтім піску…” На березі моря, на жовтім піску, На березі моря, на сірім камінні, На березі моря, на гальці і піні, На […]...
25. “Коли на березі Дніпра…” Коли на березі Дніпра Лежу вночі біля костра, – Чоло пашить, а в спину зимно, – Мене проймає безпричинно Бентежне, […]...
26. “Якби ж то серце спокійніше мати…” Якби ж то серце спокійніше мати, Щоб не бентежили передчуття Та не ввижалась напівмертва мати І голодом заморене дитя. І […]...
27. КИЇВ На срібнім березі Дніпра Слов’янства золота столице, Світанку мови і добра, Вікно у світ стооке і столице, Всі сто століть […]...
28. ПІДНЕСЕННЯ На лівім березі Дніпра Возводять церкву п’ятибанну. Щоранку з сонного туману Мов піднімається гора. І ось вона сягнула неба, Поцілувалася […]...
29. “За все в житті відплата неодмінна…” За все в житті відплата неодмінна І платимо, в десятому коліні. І радіоактивна Україна – Як вирок всій національній ліні. […]...
30. ПЕРЕДЧУТТЯ ПРОЗИ О Господи! Чи думав я колись, Що із благаннями звернусь до неба: Мене до прози повернути треба, Бо нерви вже […]...
31. “Як не горю – я не живу…” Як не горю – я не живу. Як не люблю – я не співаю. Але цього я ще не знаю, […]...
32. “Як живу – я пишу…” Як живу – я пишу, (хоч пишу – як дихаю), Але маю права, як трава під кригою, Все болить голова […]...
33. ДВІ ЗВІСТКИ Прийшла у дім на сина похоронна, Схилилас матір в тузі край стола. Немилий світ, але вона жила, Перед найважчим горем […]...
34. НАД БЕРЕГАМИ ВЕСНОТАЛУ Назріває скресання Дніпра, наливаються соками лози. Ще навколо непевна пора – за відлигами ходять морози. Ще дерева бринять у льоду, […]...
35. “Я ще живу і думаю по-літньому” Я ще живу і думаю по-літньому. Це все іще якось не по мені: і небеса з птахами перелітними, і ті […]...
36. 1N Жінка що віддається не часто І таїть у собі стриманості красу – Ніби собі самому – каже – що своє […]...
37. “Живу й мандрую. Зорі пурпурові…” Живу й мандрую. Зорі пурпурові І нескінченність осяйних шляхів Ненатлим чаром чистої любові Благословляють мій сумирний спів. Пощо пусте, похопливе […]...
38. “Чудес, хоть я живу давно…” Чудес, хоть я живу давно, Не видел я покуда. А впрочем, в мире есть одно Действительное чудо: Помножен мир (иль […]...
39. “Океан не випити до дна” Океан не випити до дна. Вічність є одна, лише одна. То чого ж я зморено тремчу, Коли бачу спалену свічу? […]...
40. ПОРА Пора звикати до суворих слів, Твердих, як золоте дубове брусся, Пора навчити дочок і синів, Що Україна – мати, не […]...